Основні можливості двовимірної графіки

завдання вирішується складанням списку парних значень координат вихідних точок до значень ординат крапок, узятих з вектора додаються значення абсцис. Вони задаються чисто умовно, оскільки ніякої інформації про абсциси крапок у вихідному векторі немає. Так що фактично будується графік залежності ординат крапок від їхнього порядкового номера.

Побудова графіків функцій, заданих процедурами.

Деякі види функцій, наприклад частинні, зручно задавати процедурами. Побудова графіків функцій, заданих процедурами, не викликає ніяких труднощів.

Тут, мабуть, корисно звернути увагу на те, що коли у функції plot указується ім'я процедури без списку її параметрів, то покажчик масштабу повинен просто вказувати межі графічних побудов по осі х.

Побудова графіків функцій, заданих функціональними операторами.

 Можливість функції plot побудова графіків функцій, заданих функціональними операторами.

Побудова графіків функції, заданої функціональними операторами.

 Імена функції (без вказівки списку параметрів у круглих дужках теж власне кажучи є функціональними операторами. Так що й вони можуть використатися при побудові графіків спрощеними способами.

Побудова графіків функцій, заданих параметрами. В ряді випадків для завдання деяких залежностей використаються задані параметричні рівняння, наприклад x=fl(t) і y=f2(t) при зміні змінної t у деяких межах. Крапки (х,у) наносяться на графік у декартовой системі координат і з'єднуються відрізками прямих. Для цього використається функція plot у наступній формі:

plot([fl(t),f2(t),t=tmin. . tmax],h,v,p)

Якщо функції fl(t) і f2(t) містять періодичні функції (наприклад, тригонометричні), те для одержання замкнутих фігур діапазон зміни змінної t задається звичайно 0. . 2*Pi або -Pi. . Pi. Наприклад, якщо задати як функції fl(t) і f2(t) функції sin(t) і cos(t), те буде отриманий графік окружності.

Завдання покажчиків масштабу h й v, а також параметрів р не обов'язково. Але, як і раніше, дозволяє одержати вид графіка, що задовольняє всім вимоги користувача.  

Побудова графіків функцій у полярній системі координат.

Графіки в полярній системі координат являють собою лінії, які описує кінець радіус вектора r(t) при зміні кута t у певних межах від tmin до tmax

Побудова таких графіків виробляється також функцією plot, що записується в наступному виді: plot([r(t),theta(t),t=tmin. . tmax],h,v,p,coords=polar)

Тут істотним моментом є завдання полярної системи координат опцією coords=polar.

Графіки параметричних функцій і функцій у полярній системі координат відрізняються величезною розмаїтістю. Сніжинки й візерунки морозу на шибках, деякі види кристалів і багато інших фізичних об'єктів підкоряються математичним закономірностям, покладеним в основу побудови таких графіків.

Особливості застосування функції plot3d.

Для побудови графіків тривимірних поверхонь Maple має убудовану в ядро функцію plot3d. Вона може використатися в наступних форматах:

Побудова графіків функцій у полярній системі координат.

plot3d(exprl, x=a. . b, y=c. . d,p) plot3d(f, a. . b, c. . d,p)

plot3d([exprf,exprg,exprh], s=a. . b, t=c. . d,p) plot3d([f,g,h], a. . b, c. . d,p).

У двох перших формах plot3d застосовується для побудови звичайного графіка однієї поверхні, в інших формах для побудови графіка з параметричною формою завдання поверхні. У наведених формах: f, g й h функції, expri вираження, що відбиває залежність від х и в, exprf, exprg й exprh вираження,

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні