Основні види пам'яті за тривалістю та змістом. Забування, його причини і боротьба з ним

План

Пам’ять.  

Основні види пам’яті за тривалістю. .  

Види пам’яті за її змістом.  

Забування, його причини і боротьба з ним.  

Використана література.  


Пам’ять

У кожному виді психічної діяльності беруть участь не всі психічні процеси, наприклад, безпосереднє сприймання може бути відсутнім під час мислення. Але немає жодного виду психічної діяльності (свідомої або несвідомої), яка не спиралась би на пам­’ять. Пам’ять є центральним стрижнем психіки. У довготривалій пам’яті зберігаються весь наш досвід, усі набуті знання і здібності. Пам’ять - це єдине справжнє базове багатство, яке здобула лю­дина, ядро її особистості.

Нейрофізіологічною основою процесів пам’яті є здатність мозку закріплювати, зберігати та відновлювати сліди минулих вражень. Так, запам’ятовування і зберігання грунтуються на закрі­пленні утворюваних тимчасових нервових зв’язків, забування - на їх гальмуванні, згасанні, відтворення - на їх відновленні.

Асоціації та їх види. Запам’ятовування образів, думок та інших відображень дійсності завжди грунтується на утворенні й закріп­ленні певних зв’язків між ними. Ці зв’язки називають асоціація­ми. Розрізняють такі їх види: асоціації за суміжністю, за схожі­стю і за контрастом. В асоціаціях за суміжністю пов’язуються образи об’єктів, які сприймалися одночасно або послідовно, сумі­жно в просторі й часі

В асоціаціях за схожістю і контрастом - образи предметів, які схожі або контрастні між собою в будь- якому відношенні. Відтворення здійснюється також через ці асо­ціації. Наприклад, сприймання знайомої людини викликає у нашій уяві образ іншої людини тому, що ми бачили її в одному місці й одночасно з цією, нам знайомою людиною або ж тому, що ця людина схожа на знайому нам людину або відрізняється від неї за якими-небудь зовнішніми ознаками чи рисами характеру.

Основні види пам’яті за тривалістю

За тривалістю збереження інформації в пам’яті й можливі­стю її відтворення розрізняють два основних види пам’яті: корот­котривалу і довготривалу.

Вважають, що при короткотривалій пам’яті сліди сприйнятого зберігаються у вигляді кільцевого потоку хвиль збудження, що зв’я­зує відповідні нейрони. Цей потік збудження може самопідтримува- тись певний час (звичайно до чергового сну, під час якого самозбуд­ження кільцевих структур припиняється й інформація забувається).

Різновидом короткотривалої пам’яті є так звана оперативна пам’ять. Усяка розумова діяльність складається з ряду етапів. Наприклад, потрібно помножити 17 на 13. Спочатку множимо в подумки 17 на 10, отримуємо 170 і цей результат запам’ятовує­мо. Потім множимо 17 на 3, отримуємо 51 і цей результат також запам’ятовуємо. Далі додаємо 170 і 51. Зрозуміло, що проміжні цифри нам потрібно запам’ятати лише доти, доки ми не отримали кінцевого результату. При обдумуванні якоїсь проблеми також отримуємо певні проміжні висновки, але забуваємо про них, коли одержуємо кінцеве рішення. Для цих проміжних операцій і по­трібна оперативна пам’ять.

Тривале зберігання в пам’яті інформації пов’язане із зміна­ми в нуклеїнових кислотах (РНК і ДНК) нервових клітин. Пре­парати РНК уже з успіхом застосовують для лікування хворих з послабленою пам’яттю.

Не існує спеціального відділу мозку, де зберігається пам’ять. У збереженні її беруть участь уся кора великих півкуль

1 2 3 4 5 6 7 8

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні