Основні закони логіки. Закон тотожності

Мислення людини відбувається не хаотично, а підлягає певним логічним законам.

Під законом логіки розуміють внутрішній, необхідний, суттєвий зв'язок між думками.

Основними законами формальної логіки є закон тотож­ності, закон суперечності, закон виключеного третього і за­кон достатньої підстави.  

Формально-логічні закони — це закони правильної побу­дови і зв'язку думки. Закони логіки виражають такі суттєві, загальні, неодмінні властивості мислення, як визначеність, несуперечність, послідовність і обґрунтованіст.

Закони логіки, будучи специфічними законами мислення, нерозривно пов'язані із законами об'єктивного світу, пого­джуються з ними.

Закони логіки об'єктивні, вони не створені людським розумом, не продиктовані мисленню самим мисленням, як стверджує ідеалізм, а є відображенням закономірності об'єк­тивного світу.

Виражаючи основні властивості мислення, закони логіки мають свою основу, своє джерело в об'єктивних речах. Кож­ний логічний закон відображає певну сторону дійсності, її властивості і відношення, має свій аналог і подібність у при­роді. Так, закон тотожності є відображенням якісної визна­ченості речей і явищ, а закон достатнього обґрунтування відоб­ражає причинно-наслідковий зв'язок між предметами і яви­щами світу.

Закони логіки існують і діють незалежно від волі і ба­жання людей. Мислення людини стихійно підлягає законам логіки. Кожна людина незалежно від того, чи знає вона про існування законів логіки чи ні, мислить відповідно до за­конів логіки.

Виникнення законів логіки матеріалістична логіка по­в'язує з людською практикою

Логічні закони не є апріорни­ми нормами, не нав'язані мисленню ззовні якоюсь надпри­родною силою, а виникли у процесі мисленої, пізнавальної практики людини. Практика переконувала людей, що речі мають певні властивості і певним чином пов'язані між со­бою і що мислення правильно відображає ці предмети лише тоді, коли думки пов'язуються відповідно до того, як пов'я­зані самі предмети в дійсності. У процесі праці мислення людини, неодноразово зіткнувшись із одними й тими ж вла­стивостями речей, що повторюються, відображаючи їх, саме набувало подібних властивостей.

Формально-логічні закони мають загальнолюдський ха­рактер. Вони єдині для всіх людей, незалежно від їхньої кла­сової чи національної належності. Всі люди мислять за од­ним і тим же законом логіки.

Якби логічний апарат (у тому числі і закони логіки) у різних класів і національностей був різним, то взаєморозу­міння людей взагалі було б неможливим, тоді неможливими були б виробництво, саме життя суспільства.

Закони логіки є загальними законами. Вони діють у будь-якому мисленому акті, в усіх галузях знання, на всіх рівнях мислення, як у сфері повсякденного мислення, так і в сфері мислення, яка пізнає найскладніші наукові проблеми.

Закони логіки є знаряддям пізнання дійсності, необхід­ною умовою точного, адекватного відображення мисленням зовнішнього світу. Щоб мислення приводило нас до істини, воно має відповідати вимогам формально-логічних законів — закону тотожності, суперечності, виключеного третього та достатньої підстави.

Порушення вимог законів логіки призводить до того, що мислення стає неправильним, нелогічним. У практиці мислен­ня трапляються двоякого роду логічні помилки, пов'язані з порушенням вимог законів логіки: софізми та паралогізми.

Софізм — це логічна помилка, допущена розмірковую­чим навмисне. До софізмів вдаються ті, хто намагається вве­сти в оману, надати вигляд істинного за допомогою логічного

1 2 3 4

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні