Основні закони логіки

вона однозначна.

Закон тотожності не допускає вживання поняття всередині якогось міркування у різному значенні. «… Справді, – писав Аристотель, – мати не одне значення – означає не мати жодного значення, якщо ж у слова немає значень, тоді втрачена усіляка можливість розмірковувати один з одним, а насправді із самим собою».

Виходячи з цього, можна висловити вимоги закону тотожності такою формулою: не можна ототожнювати різні думки і не можна тотожні думки розглядати як нетотожні, відмінні. Як нелогічне ототожнення відмінного, так нелогічне і розрізнене тотожного.

 

 

3. Закон несуперечності

 

Закон суперечності твердить: два протилежні висловлювання не є одночасно істинними; у крайньому разі одне з них неодмінно хибне.

Формула закону така: .

Наприклад, не можуть бути одночасно істинними судження: «Петренко є співучасником даного злочину», «Петренко не є співучасником даного злочину», «Петренко не є співучасником даного злочину». Одне з цих суджень обов’язково має бути хибним.

Закон несуперечності, як і будь-який формально логічний закон, застосований тільки до тих суджень, у котрих ідеться про один і той же предмет, в один і той же час і в тому ж самому відношенні. Закон несуперечності не заперечує реальних суперечностей, які існують в об’єктивній дійсності. Він забороняє лише логічні несуперечності, суперечності «із самим собою». Дотримання вимог закону суперечності є необхідною умовою пізнання суперечностей, існуючих у дійсності, оскільки тільки несуперечливе мислення може правильно відобразити об’єктивні суперечності

 

 

4. Закон виключеного третього

 

Закон виключеного третього формулюється так: із двох суперечливих суджень про один і той же предмет, в один і той же час і в одному й тому ж відношенні одне неодмінно істинне, друге хибне, третього бути не може.

Наприклад, із двох суджень «обвинувачений у момент здійснення злочину був осудним» та «обвинувачений у момент здійснення злочину не був осудний» – одне неодмінно істинне, а друге хибне. Якщо буде встановлено, що істинним є перше судження, то друге обов’язково хибним, а якщо істинним визнали друге судження, то перше буде неодмінно хибним.

У вигляді формули закон виключеного третього записується так: А або не – А.

Зміст закону виключеного третього полягає в тому, що він забороняє визнавати одночасно хибним або одночасно істинним два суперечні судження. Із закону виключеного третього випливає така вимога: у процесі міркування не можна вважати одночасно хибним два суперечні судження і визнавати істинним якесь третє судження.

Закон виключеного третього не вказує, яка з двох суперечних думок істинна, це установлюється конкретним дослідженням, він тільки стверджує, що дві суперечні думки не можуть бути одночасно хибними, одна з них має бути обов’язково істинною.

 

5. Закон достатньої підстави

 

Закон достатньої підстави формулюється так: будь-яка істинна думка має достатню підставу.

Із закону достатньої підстави випливає така його вимога: будь-яка думка може бути істинною тоді, коли вона обґрунтовується.

У науці й щоденному мисленні нікому не можна міняти віри, як цього вимагає релігія; будь-яке положення, всяка думка має бути обґрунтованою, доведеною. Довести ту чи іншу думку – означає обґрунтувати її, тобто навести інші думки, які були б достатньою підставою її достовірності.

У вигляді формули закон достатньої підстави записується так: А є тому, що є

1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні