Основний суїцидогенний психологічний зміст соціально-психологічної дезадаптації особистості

Основний суїцидогенний психологічний зміст соціально-психологічної дезадаптації особистості

Руйнування, втрата ідеалів, ціннісних орієнтацій, які висвітлюють особистості життєву перспективу, є визначальною світоглядною основою суїцидонебезпечної соціально-психологічної дезадаптації в умовах мікросоціального конфлікту. Здебільшого це істотно впли­ває поведінку суїцидентів: загалом психічно здорових; з межовими розладами психіки; з патологічним розвит­ком характеру; з вираженими психічними порушення­ми. Соціально-психологічна дезадаптація особистості за мікросоціального конфлікту є результатом взаємодії середовищних (ситуативних) і особистісних факторів, ос­кільки ні специфіка конфліктних ситуацій, ні особли­вості особистісних характеристик не визначають поведінкову реакцію, а просте «накладання» цих факторів не розкриває дієвих механізмів суїцидальної поведінки. Більш-менш адекватне уявлення про дію цих механізмів дає звернення до ціннісно-орієнтаційної сфери особис­тості, сенсу її життя.

Для того щоб розуміти суїцидальну поведінку, необ­хідно з'ясувати:

— чому людина здійснює чи збирається здійснити самогубство. Це передбачає аналіз об'єктивних умов життя суїцидента, його життєвої ситуації, соматичного та психічного здоров'я;

— навіщо людина вдається до самогубства. Йдеться про оцінку суїцидентом своєї життєвої ситуації, а також про те, що він прагне змінити, здобути за допомогою суїцидальних дій чи погроз. Суттєво впливає на таку оцін­ку самопочуття особи, суб'єктивна інтенсивність її страждань, яка залежить не лише від сили негативних зовнішніх чинників, а й від індивідуальної чутливості її нервової системи і психіки.

Оскільки людина є суспільною істотою, визначальну роль у її поведінці відіграють суспільні чинники. Ус­пішна адаптація особи до соціального середовища забез­печується адекватністю її вчинків, поведінки, діяльнос­ті його сподіванням, потребам.

Чим більша відповідність між сподіваннями, вимо­гами соціуму і настановами, бажаннями, переконання­ми, ціннісними орієнтаціями особистості, тим гармо­нійнішою є її адаптація.

Порушення єдності між особистістю й соціумом, що може бути наслідком змін у соціумі, психічних, фізич­них та інших змін самої особистості, спричинює соці­ально-психологічну дезадаптацію цієї особистості.

Проявляється вона насамперед у невідповідності між сподіваннями особистості, її домаганнями, надіями і реальними умовами існування. Усвідомлення таких суперечностей породжує необхідність осмислити не­сприятливу ситуацію, оцінити і опанувати її шляхом відповідних змін у поведінці

Різні особи по-різному адаптуються до негативних змін у соціумі (сімейній, професійній та інших сферах): вступають у боротьбу з тими, кого вони вважають против­никами; просять допомоги; намагаються уникнути трав­муючих впливів; звинувачують себе в тому, що сталось; «опускають руки» та ін. Визначальним чинником вибору конкретної моделі поведінки є позиція особистості, визна­чення та оцінка нею характеру змін. Нерідко такій пози­ції властиві амбівалентність, суперечливість, лабільність. Суїцидонебезпечною вважають позицію суб'єкта щодо змін у ситуації, яку він тлумачить як безвихідну, безнадійну, програшну. Дослідники вирізняють такі її ознаки:

  1. Фіксованість позиції. Суб'єкт не здатний змінити образ ситуації, вільно маніпулювати його елементами в просторово-часових координатах.

2. Розміщення суб'єкта в точці прикладання загроз­ливих сил, погляд на ситуацію «зсередини», нездат­ність відмежуватись (дистанціюватися, тобто розгляну­ти неупереджено) від неї.

3. Звуження смислової сфери особистості порівняно зі сферою конфліктної ситуації. Відбувається за раху­нок обмеження уявлень про власні ресурси і наростаю­чої ізоляції від оточення.

4. Ізольованість і замкнутість позиції. У структурі усвідомлення конфліктних відносин замість адаптивної позиції «Ми — вони» утворюється значно вразливіша «Я — вони», що

1 2

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні