Особистісно-моральні якості працівника соціальних служб

Особистісно-моральні якості працівника соціальних служб

 Кваліфікаційний рівень соціального працівника залежить не тільки від знань, умінь, навичок, а й від морального образу, який визначає його особистісні якості. Професійний рівень соціальної роботи вимагає, щоб цю професію обирали люди з особливими особистісними якостями. Діяльність соціального працівника, соціального педагога – це зона довір’я між людьми, шлях до їх взаєморозуміння, взаємодопомоги і взаємо відповідальності. Особистісно-моральні якості соціального працівника повинні забезпечувати його професійну придатність.

 Професійна необхідність творчого підходу до вирішення моральних проблем вимагає наявності внутрішньої потреби діяти завжди високо морально, регулювати свої дії з врахуванням моральних норм та системи цінностей. При цьому моральна потреба та моральна мотивація діяльності характеризують соціального працівника як особистість.

 Моральна поведінка соціального працівника визначається певними моральними і душевними якостями його особистості, які поєднують загальнолюдські та специфічно професійні моральні якості. Основними у визначенні морального образу особистості соціального працівника є уявлення про обов’язок, справедливість, совість, честь, добро і зло

Морально-етичний образ соціального працівника формується під впливом традицій, принципів соціального роботи, принципів етики соціальної роботи.

 Розкриваючи особистість соціального працівника, дослідники пропонують певну структуру його якостей. В цілому особистісні якості спеціаліста соціальних служб можна поділити на групи:

 – професійно необхідні якості готовності до соціальної діяльності;

 – соціально-психолого-педагогічні якості, необхідні у практичній діяльності (роботі з клієнтом або групою клієнтів, взаємодії з колегами);

 – якості, необхідні для професійного та особистісного зростання соціального працівника, його самовдосконалення.

 До першої групи відносяться психологічні характеристики, загально-педагогічні якості, які виступають складовою частиною придатності особистості до даного виду діяльності. Сюди включаються вимоги, які ставляться до соціального працівника професійною діяльністю:

 – до професійної самосвідомості (комплекс уявлень про себе як професіонала; мотивація, спрямування)

 – до пізнавальних процесів (сприйняття, пам’ять, мислення, уявлення тощо);

 – до емоційно-вольових процесів та психоемоційних станів (стриманість, стабільність, стресостійкість, самовладання, життєрадісність, цілеспрямованість, наполегливість, рішучість, активність та інші).

 До другої групи належать:

 – професійно важливі якості – індивідуальний стиль діяльності, спілкування, стійке поєднання завдань, засобів та способів соціальної діяльності, здатність до активного впливу на клієнта та залучення всіх можливостей з метою вирішення його проблем;

 – творчий потенціал особистості (комплекс унікальних здібностей, в тому числі креативних, який дозволяє вирішувати соціальні завдання на нестандартному рівні)

 До третьої групи особистісних якостей відносять:

 – психолого-педагогічні якості спрямовані на створення ефекту особистої привабливості (комунікабельність, емпатичність, зовнішня привабливість, красномовність);

 – індивідуальні психологічні властивості (темперамент, характер, психічні процеси та стани, здатність володіти собою);

 – психоаналітичні якості – самокритичність, адекватна самооцінка та рівень домагань, здатність до самоаналізу, саморегуляції, самоконтролю поведінки та інші.

 Стиль поведінки соціального працівника, який формується під впливом його особистісних якостей, професійних та індивідуальних цінностей та інтересів, чинить великий вплив на всю систему відношень. Мотиви діяльності соціального працівника характеризують його особистісні якості, які опосередковано проявляються у соціальній роботі як його інтереси.

 Виділяють важливість наступних особистісних характеристик

1 2 3

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні