Особливості динамічного страхування під час проведення рятувальних робіт
Особливості динамічного страхування під час проведення рятувальних робіт
Аварійно-рятувальні роботи, як правило, ведуться в обмежених і небезпечних умовах за відсутності джерела енергії. Тому для успішного виконання цих робіт необхідні такі інструменти і спорядження, які прості за конструкцією, надійні в роботі, багатофункціональні і при цьому не залежать від джерела енергії [1,4]. До їх числа належать спускові пристрої і рятувальна мотузка.
При виконанні рятувальних робіт на висоті основним небезпечним чинником є можливість падіння рятувальника (потерпілого). Безпечне виконання таких робіт значною мірою забезпечується вмілим використанням методів страховки.
Страховка - це комплекс колективних та індивідуальних дій рятувальників, спрямованих на забезпечення максимальної безпеки під час виконання робіт на висоті за допомогою: технічних прийомів, спеціальних пристроїв та страхувальник засобів. Принцип роботи страховки полягає у гасінні кінетичної енергії падаючого тіла завдяки тертю при протравленні мотузки через руки страхувальника, спеціальні гальмівні пристрої, поверхні будівель та споруд.
Розрізняють два види страховки: статичну та динамічну. Статична страховка - це така страховка, коли мотузка (в момент страхування при зриві) практично не ковзає і є заблокованою страхувальником. Довжина гальмування падаючого тіла при цьому дуже коротка і дорівнює моментному видовженню мотузки під дією динамічного удару. При статичних способах страховки в момент зриву елементи страхувального ланцюга зафіксовані, їх провисання відсутнє.
Динамічна страховка - це достатньо складний технічний прийом, що дозволяє при зриві рятувальника (потерпілого) зменшити дію цього ривка на мотузку та на всі елементи страхувального ланцюга, тим самим уникнути небезпечних наслідків падіння. Цей вид страховки полягає у м'якому гальмуванні падаючого тіла методом контрольованого протравлення певної довжини мотузки зі зростаючим поступовим блокуванням, аж до повного затримання. Динамічна страховка рятувальника (потерпілого) здійснюється за допомогою страхувальної мотузки за участю другого страхуючого рятувальника (при цьому обов'язковим є наявність гальмівного пристрою, через який пропущена страхувальна мотузка). При такій страховці енергія ривка гаситься гальмуванням завдяки регульованому (обмеженому) протравленню страхувальної мотузки через гальмівний (спусковий) пристрій страхуючим рятувальником
Виконуючи рятувальні роботи рятувальник використовує різні способи переміщення по конструкціях та спорудах. При будь-якому способі підйому на споруду або спуску з неї, він зобов'язаний застосувати один з двох видів страховки: індивідуальну страховку (самостраховку) або колективну страховку, яка забезпечується іншим рятувальником. Два види страховки можуть використовуватись як окремо, так і разом залежно від складності виконання роботи.
При падінні рятувальника (потерпілого), як і при спуску чи підйомі, статичні чи, відповідно, динамічні навантаження, які при цьому виникають, передаються кожній ланці, включеній у страхувальний ланцюг в даний момент. З усіх елементів страхувального ланцюга саме мотузка має найбільш змінні характеристики і специфічно поводиться при динамічних навантаженнях [3,5].
На початку вільного падіння енергія тіла дорівнює ОН. Щоб зупинити падіння, мотузка повинна виконати визначену роботу деформації А, що дорівнює енергії падіння Е, тобто А=Е. Це можна проілюструвати графіком, який показує подовження мотузки при визначеній силі (рис. 1).
Рис. 1. Видовження мотузки при визначеній силі
Для забезпечення безпеки рятівника, що піднімається (спускається) другим рятівником - страхувальником, обирається незалежна опора, до якої кріпиться гальмівна система (спусковий пристрій або вузол „ЦІЛА"). Страхувальна мотузка заправляється в налаштовану гальмівну систему. Один кінець страхувальної мотузки кріпиться за допомогою вузла («провідник» або «вісімка») через карабін до страхувальної системи, а другий - за опору