Особливості фонологічної системи мови

 рос. мел [м'зл] — мель [м'зл’], вон [вон] — вонь [вон'], топ [топ] — топь [топ'], кров [кроф] — кровь [кроф’], быт [быт] — быть [быт'], бит [б'ит] — бить [б'ит'], вяз [в'ас] — вязь [в'ас']);

4)    довгота і короткість:

(англ. сагt [kа:t] "віз" — сut [k  t] "різати", роrt [ро:t] "порт" — роt [ро:t] "горщик", seat [si:t] "сидіння (місце)" — sіt [sit] "сідати", mеаt [mі:t] "м'ясо" — mitt [mit] "рукавичка", Іеаve [li:v] "відходити, від'їжджати" — Іive [liv] "жити";

нім. іhm [і:m] "йому" — іm [im] "в", Вееt [bе:t] "клумба" — Веtt [bєt] "ліжко";

5) назальність (носовий характер) — неназальність (ротовий характер) (англ. sing [sin] "співати" — sіn [sіn] "гріх", thing [0in] "pіч" — thіn [0in] "тонкий");

6) відкритість — закритість:

(франц. fаіt [fє] "факт", fee [fе] "фея") тощо.

Ознаки, які входять до складу фонеми, але не від­різняють її від інших фонем, називаються інтегральними (від лат. integer - цілий). Так, в українській фонемі /х/ глухість є її інтегральною ознакою, бо в українській мові немає протиставленої /х/ задньоязиковій щілинній дзвінкій приголосній фонемі [у].

Кожна фонема має власний набір диференційних ознак, яким вона відрізняється від усіх інших фонем даної мови. Наприклад, українська фонема /б/ харак­теризується такими диференціальними ознаками: губна (чим відрізняється від /д/, /г/), зімкнено-проривна (чим відрізняється від /в/), дзвінка (чим відрізняється від /п/), неносова (чим відрізняється від /м/). Губно-губний, твер­дий і непридиховий характер фонеми /б/ є її інте­гральними ознаками, бо за ними вона не проти­ставляється іншим фонемам, але без них вона набула б іншого вигляду

Отже, фонему можна операціонально представити як набір диференційних та інтегральних ознак.


4. Фонологічні опозиції в системі фонем

Фонеми завжди є складовими певної фонологічної сис­теми, тобто стверджувати, що певна звукова одиниця є фонемою, можна лише стосовно окремої мови. Для того щоб описати фонологічну систему, потрібно протистави­ти кожну фонему всім іншим. Так, якщо взяти українсь­ку мову, в якій є 38 фонем, то кожну фонему можна схе­матично зобразити, як кульку з 37 дротиками, що відхо­дять від неї в різні боки, які ілюструють протиставлення фонеми всім іншим.

Зміст кожної фонеми визначається її положенням у системі. Не кожен звук у певній мові є фонемою. Все за­лежить від того, чи той звук перебуває в опозиції до інших, чи є в мові слова, які різняться семантичне зав­дяки тому звукові. Так, зокрема, і в українській, і в ро­сійській мовах є звуки [г] і [ґ], однак у російській мові ці два звуки представляють одну фонему, бо між собою вони не перебувають в опозиції (немає жодної пари слів, які б різнилися звуками [г] і [ґ]), тоді як в українській мові тут маємо дві окремі фонеми — <г> і <ґ>, бо є низка слів, протиставлених саме цими звуковими одиницями (гніт — ґніт, грати— ґрати). В українській і білорусь­кій мовах є звук [р], але в українській мові є дві фоне­ми — <р> і <р’> (пор. : рад [рад] і ряд [р’ад],) тоді як у білоруській мові лише одна <р>, бо опозиції <р>—<р’> там не існує, оскільки звук [р] є тільки твердим. Конста­тувати, наприклад,

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні