Особливості конкретизації лексичного значення

первинне значення слова узагальнює передусім суспільний досвід і відтворює поняттєвий рівень пізнання, бо базується на предметно-чуттєвому означенні, то вторинні значення узагальнюють і мовний досвід, тобто відтворюють також власне мовний, семантичний рівень пізнання. Рух значення слова в процесі рефлексійного колективного мислення проходить ступені аперцепції, тобто залежності колективного сприйняття від минулих досвідів, від обсягу знань про предмет і від уміння повернути мовні явища самі на себе. Розмежовуючи в значенні слова, передусім кореневого, поняттєвий смисл і власне лінгвістичне значення, усвідомлюємо, що друге виходить із першого. Первинне (питоме) значення лексеми включає ті чи інші істотні поняттєві ознаки: береза - "лісове білокоре дерево з тоненьким довгим гіллям і серцеподібним листям"; вовк - "хижак родини собачих, звичайно сірої масті". Ключовим елементом тлумачення виступає поняттєва лексема-гіперонім: береза - дерево (як і дуб, і тополя, і верба), вовк - хижак (як і лисиця, і рись, і куниця). Таким чином, гіперонім як родове поняття співвідноситься з гіпонімами як поняттями видовими, виступаючи, з одного боку, ключовою одиницею поняттєвого поля, а з другого, - ідеолексемою семантичного поля. Тим самим посередницька роль слова видається універсальною, бо через нього ми усвідомлюємо не лише поняття про той чи інший предмет, але й творчі потенції самої мови, яка "породила і слово, й поняття"18. Смисловий розвиток мови, зокрема її лексичного складу, визначається не стільки кількісними вимірами, скільки якісними, тобто значеннєвими, семантичними. Нові значення постають унаслідок "згущення" чуттєвого поняттєвого образу в слові19 або внаслідок узагальнення мовного досвіду. З одного боку, чуттєвий образ якогось предмета може асоціюватися з образом іншого предмета, внаслідок чого образ, скажімо, рослини або тварини уподібнюється образові людини (береза - "дерево", береза - "хлопець (дівчина) як ватажок у старовинних народних молодіжних розвагах"; ведмідь - "хижа тварина", ведмідь - "незграбна, неповоротка людина"). Нове значення виникає на основі міфу-порівняння, нового узагальненого поняття, що постало в колективній свідомості мовців
З другого боку, мова витворює цілий ряд предметних слів на основі, скажімо, наймень дій чи ознак, значення яких можна пояснити лише через відсилання до вихідної лексеми, тобто спираючись на внутрішньомовні зв'язки (напр. , ходіння - опредметнена дія за знач. ходити, гіркість - опредметнена властивість за знач. гіркий; пор. також приклади семантичної перехідності як продукту реалізації поняттєвих і власне мовних зв'язків: дерево (наймення предметності) - дерев'яніти / одерев'яніти (наймення стану внаслідок перенесення ознак предметів за подібністю) - одерев'яніння (опредметнений стан за знач. одерев'яніти); вовк (наймення предметності) - вовкуватість (опредмечена властивість за знач. вовкуватий). Таким чином, якщо рушійною силою семантичної перехідності одних лексем (у першу чергу кореневих) виступає здатність до поняттєвого зміщення закладеного в них предметно-чуттєвого образу, сприйнятого колективним суспільним досвідом (пор. ще: село - старе втрачене значення "поле", село - новонабуте перенесене значення "населений пункт"), то рушійною силою семантичної перехідності інших (насамперед афіксальних) може виступати лише здатність мовної одиниці до словотворення як внутрішня ознака мови і набуток колективного мовного досвіду мовців.

 Перехідність значення тісно пов'язана з внутрішньомовними номінативними процесами, які забезпечують всі три ланки мовної структури - смислову основу (когнітивну функцію) - спілкування (комунікативну функцію) і засоби вираження (прагматичну функцію). Процес виникнення нових мовних форм (засобів вираження) спрацьовує як на забезпечення системи тими чи іншими новими номінаціями, яких

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 >>

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні