Особливості конкретизації лексичного значення

того чи іншого поняття, потенційно відтворюваний тією чи іншою ознакою денотата. Виступаючи посередником між зовнішньою формою слова та його змістом, вона регулює як зміни першої, так і переходи другого. При цьому значення (передусім питомих слів) змінюється більшою мірою, ніж зовнішня форма, і це призводить до "затемнення" форми внутрішньої. Навіть "прозорі" образи фактів об'єктивної дійсності часто не відповідають їхній змістовій суті (пор. "стілець" від "стіл", а "стіл" від "стелити", як і "стеля"; "сторінка" від "сторона"; "печінка" від "пекти"; "худоба" від "худий"; "край" від "краяти", як, можливо, і "Україна")23. Тому етимологізація слова як спосіб пізнання його буття, пізнання його форми й змісту, його становлення реально обмежене безкінечним, отже й істинним. Внутрішня форма - лише поверхнева, а не глибинна істина, бо остання - це сутність значення. Етимологізуючи в пошуках лексичної мотивації за функціональними ознаками реалії, ми знаходимо не лише етимон (форму, часто уявну, лише можливу), від якого пішло сучасне слово, але й, що важливо, простежуємо, реконструюємо "рух" значень, який свідчить про процеси вдосконалення реалії, становлення її "культурних" (суспільних) цінностей. Тим самим бачимо, як на окремих історичних етапах розвитку мови в різних соціокультурних умовах по-різному членується семантична реальність у слові, тобто так чи інакше змінюються співвідношення традиційних компонентів у його лексичному значенні - денотативного, що вказує на конкретні предметні характеристики референта, сигніфікативного, який відображає абстрактні властивості конкретних референтів, притаманні класові предметів чи явищ, конотативного, що виражає додаткові ознаки, необхідні для чуттєвого та раціонального сприйняття референта24
Якщо взяти за основу постулат Гегеля, що "результат становлення - це наявне буття"25, то ми ніби відстежуємо при цих реконструкціях становлення етносу в слові. До того ж, якщо визнати ще й національно-культурний компонент лексичного значення як універсальне в ньому нашарування, що відбиває різноаспектні, зазвичай унікальні денотативні, сигніфікативні та конотативні ознаки референта, породжені етнокультурною специфікою його сприйняття і відтворення у слові26, то злиття двоєдиної форми слова з його змістом (цілісним значенням) закладає передумови для участі слова в утворенні послідовного ряду підсистем національної мови, що всебічно віддзеркалюють ставлення етносу до природи, суспільства і самого себе, об'єктивуючи його в мовних одиницях (світоглядний рівень) і через них здійснюючи зв'язок з іншими мовними одиницями (власне мовний рівень).

 Разом з тим слово як продукт пізнання є засобом не відображення готової думки, а витворювання її. Отже, мова - не відбиття усталеного світогляду, а діяльність27, що його створює. Світоглядне коріння етносу сягає його міфічної свідомості, коли порівняння за подібністю властивостей для людини не було метафорою, як це ми сприймаємо тепер, а релігійною дійсністю, правдою. Не випадково в народних творах небесні світила, дерева, рослини, квіти, річки, звірі, каміння, вітри та ін. , як і люди, живуть, народжуються і помирають. Анімістичний світогляд давніх вірувань залишив глибокі сліди в нашій мові28. Ми говоримо "сонце зігріло землю", "вода підмила греблю", "блискавка запалила дерево", не замислюючись над тим, що узагальнена дія одного предмета на інший постала на основі порівняння людини з об'єктами довкілля і є наслідком конкретних дій людини на предмет, коли вона вперше взяла в руки знаряддя, інструмент, подумки перенесла спосіб своїх дій на дії об'єктів довкілля і висловила це мовними засобами. Отже, метафоризація значення слова чи вислову -

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 >>

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні