Особливості образу ліричного героя у творчості Байрона

й глухо замовчувалося в радянському. Написано пое­му енергійним, стрімким і водночас карбованим чотирис­топним ямбом, який чудово передає бурхливу динаміку оповіді, несамовитий галоп дикого коня, навальний ритм образів і картин, що проносяться перед очима героя, прив'язаного до спини степового скакуна. Цьому ж зав­данню відтворення бурхливої динаміки підпорядкований образний лад твору, його структура. Так, передаючи ша­лений галоп коня, Байрон порівнює його з гірським пото­ком, з блискавкою, з північним сяй­вом і метеором, нарешті – з розбурханим морем. Вини­кає повна узгодженість ритмозвукової структури поеми та візуальних образів, сповнених динаміки й експресії. Вод­ночас, уникаючи монотонності, поет вводить у текст роз­горнуті картини природи, далечі, які дихають величавим спокоєм; ритмічність їхньої появи вдало врівноважує га­рячковий темп оповіді.

Слід визнати, що Мазепа чудово підходив на роль ро­мантичного героя байронічного типу. Як зазначає польсь­кий дослідник Я. Островський, “його історія, заснована на екзотичних реаліях, містила сюжет нещасливого ко­хання і жорстокої кари. Нескінченний галоп коня (мотив, що сам по собі дуже впливав на романтичну уяву) є вод­ночас знаряддям долі, яка готувала Мазепу до великих політичних звершень. Навіть остаточна поразка гетьмана приносить йому додатковий німб мучеництва”. Всі ці еле­менти структури твору несли в собі символічний зміст, що легко переростав у міф, хоч, звичайно, в свідомі наміри автора не входило творення міфічного образу.

Маємо в образі Мазепи й риси специфічно байронівського героя: це бунтар, “шляхетний злочинець”, який кидає виклик суспільству, його законам та мораль­ним нормам і зазнає кари

Сюжетна ситуація, закладена в основу любовної історії Мазепи, аналогічна ситуаціям, що розгортаються в “східних поемах” Байрона: герой кохає жінку, яка належить деспотичному чоловікові, і, ставши жертвою брутального насилля, скривджений та ображе­ний до глибини душі, він стає нещадним месником.

…Розгніваний, хотів я враз,

помститися за біль образ,

Та це зробив за кілька літ… [2. c. 442]

Так розповідає старий Мазепа Карлові; убивши кривдника й зрівнявши із землею його замок. Проте в “Мазепі” ці мотиви звучать набагато слаб­ше, ніж у “східних поемах”, і зумовлено це тим, що цей сю­жет тут не має самодостатнього значення, він підпорядко­ваний реалізації набагато ширшого й складнішого задуму. Образові Мазепи в поемі Байрона притаманні й такі риси, як волелюбність і боротьба з демонами зла, що зближує його з героями прометеївського типу і з самим міфічним архетипом. Незвичайно виразне й пластичне змалювання Мазепи, прив'язаного до коня, який мчить пустельним степом, існує в такому семантичному полі байронівської поеми, що нагадувало й критикам, далеким від міфологічної і неоміфологічної шкіл, прикутого до скелі Прометея та його страждання. У нас думку про те, що Ма­зепа в інтерпретації Байрона належить до “прометеївсь­ких образів”, висловлював професор С. Родзевич. Він писав, що Бонівар і Мазепа – це “ті історичні особи, що в них знаходить поет відблиски страждань та поривань Есхілового невмирущого титана”.

Ці конотації набудуть прямого візуального втілення у прометеївських стилізаціях образу Мазепи в романтично­му живописі, зокрема в картинах О. Верне й Л. Буланже, де фігура героя, прив'язаного до спини коня, нагадує фігуру Прометея, прикутого до скелі. В поемі цей фаталь­ний біг у безмежний простір, що дихає загрозою, сприй­мається згасаючою свідомістю героя як шлях у ніщо, як провал у смерть:

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні