Особливості образу ліричного героя у творчості Байрона

її. Інтерпретація образу Мазепи вирішаль­ним чином залежала в них від ставлення авторів до основ­ної політичної акції гетьмана, спроби повернути Україні незалежність, завойовану за часів Хмельницького, і ширше – до проблеми її політичного статусу в минулому, те­перішньому і в майбутньому. Тобто міфологізація образу Мазепи набирала виразно політичного характеру.

Так, в основі творів про Мазепу російських письмен­ників здебільшого лежить імперський міф про нього як ни­цого зрадника й підступного лиходія, проклятого церквою й нібито осудженого історією. Базується цей міф на “вы­сочайшем указе” 1709 p. , виготовленому в канцелярії Петра І. Найзначнішими явищами російської літератури в розробці мазепинської теми та творенні різних міфів Ма­зепи є дві поеми: “Войнаровський” (1825) К. Рилєєва і “Полтава” (1831) О. Пушкіна. Але це твори, діаметраль­но протилежні за своїми ідеологемами та міфопоетичними парадигмами.

Поема Рилєєва, що постала на ґрунті ідеології декабризму, витлумачує Мазепу як борця проти са­модержавства й героя визвольної боротьби українсь­кого народу, відкидаючи офіційні звинувачення його у зраді, підступності, аморальності тощо, її головний герой – Андрій Войнаровський, небіж і сподвижник геть­мана, але принципово важлива роль в ідейній концепції твору належить Мазепі. Він постає як патріот своєї вітчиз­ни, України, готовий пожертвувати всім заради її визво­лення. І коли воєнно-політична ситуація у Північній війні склалася так, що виникла можливість здійснення його за­повітної мети, Мазепа вступає в союз з Карлом XII

Однак битва під Полтавою перекреслила всі його плани й сподівання:

…Но я решился: пусть судьба

Грозит родной стране злосчастьем,

Уж близок час, близка борьба,

Борьба свободы с самовластьем…[14. с. 458],

– сповідується він Войнаровському. Прикметне, що у Рилєєва, як і у Байро­на, полтавська катастрофа не зломила Мазепу, і він гото­вий до продовження боротьби.

Загалом слід сказати, що на поемі Рилєєва позначив­ся вплив Байрона, зокрема його “Мазепи”. Він відчутний не лише в характеристиці героя, але і в композиції поеми, в портретних замальовках героїв, витриманих в бай­ронічному стилі. Відлунюють улюбеними байронівськими мотивами філософічні медитації Мазепи й Войнаровського, їхні скарги на фатальну долю і їхня рішучість протистояти їй до кінця. Зустрічаються у “Войнаровсь­кому” й ремінісценції, парафрази та приховані цитати із “Мазепи” Байрона, але все це не ставить під сумнів оригінальність ідейної концепції поеми, її міфолог ми.

Протилежну політичну міфологему знаходимо в поемі Пушкіна “Полтава”, в основу якої покладено вже згадува­ний імперський міф про Мазепу, його стислим викладом є, власне, авторська передмова до першого видання пое­ми: “Мазепа – одна з найпримітніших особистостей тієї епохи. Деякі письменники хотіли зробити з нього героя свободи, нового Богдана Хмельницького. Історія предс­тавляє його як людину, жадібну до влади, закоренілу в підступності й злочинах, що зробила наклеп на свого бла­годійника Самойловича, як вбивцю батька своєї коханки, зрадника Петра перед його перемогою, клятвопорушника Карпа після його поразки; пам'ять його, піддана проклят­тю церкви, не уникне й прокляття людства”.

Це, власне, ідейна установка автора, яка послідовно ре­алізується в поемі, що тісно пов'язано і з тією ситуацією, що склалася в Росії після поразки декабристів, і з ідейною ево­люцією поета, з суперечливими тенденціями його світогля­ду. У зв'язку з цим необхідно сказати, що за його світогля­дом Пушкін аж ніяк не був тією цілісною особистістю, за

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні