Особливості образу ліричного героя у творчості Байрона

…Титане! Ув очах твоїх

Відбилось горе і тривоги

Земних життів, що гнівні боги

Погордо зневажали їх. [2. c. 227]

Прометей отримав за свій великодушний вчинок страшну кару. Байрон захоплено зауважує, що Прометей проявив власну волю, знехтувавши настановами богів:

…Ти боротьбу обрав, Титане,

В двобої волі і страждань .                        

Прийняв ти муку без вагань. [2. c. 232]

Зевс Громовержець у поезії виступає як майже сліпа і гнівна сила, що здатна придушити все волелюбне й живе. Нехай Прометей карається тяжкою мукою, та людство не забуває про того, хто подарував йому вогонь, навчив ремісництва та письма. За Байроном, кожна свідома людина має наслідувати приклад, який ще за сивої давнини подав Прометей:

…Хай доля зла тебе скувала,

Та виклик твій, борця зухвала,      

Завзяття вогняне твоє, .

Твій гордий дух і непокора        

Для смертних прикладом стає. [2. c. 240]

Інша важлива риса поетичного світосприймання Байро­на – щира ненависть до тиранів та погноблювачів людства всіляких мастей. У поезії “Валтасарове видіння” Байрон за­собами поетичної мови переказує біблійну легенду про останнього вавілонського царя – страшного й жорстокого Валта­сара. Під час бучного свята на розкішній стіні палацу невідо­ма рука виводить таємні та зловісні письмена. Наляканий цар наказує розтлумачити тайну цих слів, але ні волхви, ані жерці неспроможні цього зробити

І лише бранець-чужинець розгадує зловісну таємницю:

… “Загине Вавілон,

Над ним нависла кара.

Могила, а не трон

Чекає Валтасара". [2. c. 429]

Цю поезію можна вважати попередженням усім волода­рям, які забули про честь, совість та Бога. До речі, та ж сама тема втілена у відомій російській революційній пісні “Пусть деспот пирует в роскошном дворце”. Таким чином, потяг до, так би мовити, силових засобів зміни суспільного ладу теж не чужий Байрону.

Особливий, ні на кого не схожий геній – так можна сказа­ти про Байрона. І можна додати – геній, який так і не порозу­мівся із суспільством. Адже коли освічена Європа із захоплен­ням читала поезії бунтівного лорда, прах померлого від хворо­би на чужині Байрона ховали в невеликій церкві поблизу Ньюстеда, в його родовому маєтку. Відбувшися як одна з провідних постатей європейської літератури, у житті Байрон був самот­ньою і, мабуть, не дуже щасливою людиною. Подібна доля при­таманна багатьом геніям, і від цього нікуди не подінешся, бо ж таке воно – безмежне та розмаїте людське життя.

1. 4 Образ Мазепи в однойменній поемі Байрона

З усіх діячів української історії найбільший розголос отримав, безперечно, гетьман Іван Мазепа. Існує багатющий матеріал, який свідчить, про велику популярність його в європейській літературі, історіографії, живописі, музиці, театральному мистецтві тощо. Цей матеріал дуже різнорідний, але зрештою він поділяється на дві категорії – на історію Мазепи та міф Мазепи, звичайно з пам’ятками проміжного характеру.

В біографії Мазепи  є дві події, зовсім різномасштабні й різнозначущі, котрі виявилися притягальними для митців. Перша – зв’язок з однією заміжньою жінкою, побутова пригода молодості, яка обросла домислами й перетворилася на легенду про те, як Мазепа, прив’язаний до спини дикого коня, нісся степами

<< 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 >>

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні