Особливості роботи педагога у громадських організаціях

Особливості роботи педагога у громадських організаціях

Об'єктивні суспільно-політичні обставини призводять до збільшення кількості дітей, які перебувають на утриманні дер­жави. Причиною тому є нестабільність сімейних стосунків, що призводить до розлучень; народжуваність позашлюбних дітей; смертність осіб середнього віку, які мали дітей; надзвичайні ситуації; відмова від дітей.

Останнім часом сталися кризові зміни в структурі сімейних стосунків, оскільки батьки не в змозі забезпечити не лише соціальне прийнятний, але й фізіологічний рівень життя. Ки­нуті діти - це результат розпаду сімейних стосунків. Соціальне сирітство набирає все більших масштабів. Цьому значною мірою сприяє відсутність в країні соціально-психологічно-еко-номічної підтримки дезадаптованих матерів, які приймають рішення про відмову від дітей.

Перебування дітей у закладах інтернатного типу поклика­не розв'язати одну із болючих соціальних проблем суспільства.

Наприкінці 60-х — на початку 70-х років минулого століття розпочався процес профілювання шкіл-інтернатів відповідно до потреб різних категорій хворих дітей і підлітків. У цей пері­од склалась цілісна мережа лікувально-педагогічної, соціаль­ної підтримки і відновлення здоров'я дітей з психосоматични­ми захворюваннями в санаторних загальноосвітніх школах-інтернатах тощо. Ці профільні заклади забезпечували можливість для оволодіння учнями соціальне необхідним освітнім мінімумом у процесі лікування, формували здоровий спосіб життя дітей, основи особистої гігієни, давали знання про психічну сферу та особливості власного організму дітей і під­літків, сприяли вияву їх інтересів, нахилів, захоплень, здібнос­тей і таланту як основ соціальної адаптації та самовизначення особистості.

Масове відселення людей із зони, що постраждала внаслі­док аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, зумовило не­обхідність створення на базі санаторіїв, окремих шкіл повного дня і шкіл-інтернатів реабілітаційних центрів для дітей і підлітків, в яких у режимі дня здійснюється контроль за станом здоров'я, перебігом оздоровлення вихованців, провадяться необхідні охоронно-відновлювальні, лікувальні і педагогічні заходи

Усього в Україні нині діє 699 шкіл-інтернатів, зокрема 341 загальноосвітня, 489 — для дітей з фізичними вадами, 69 сана­торних шкіл-інтернатів. Усього 26 типів шкіл-інтернатів.

З метою захисту інтересів дітей-сиріт і дітей, які не мають належного батьківського піклування, відкрито 69 будинків сімейного типу, умови в яких максимально наближені до до­машніх. Диференціація типів інтернатних закладів відповідно до тих соціально-педагогічних функцій, які вони виконують, створила реальні передумови для виникнення і діяльності дер­жавної соціальної служби (служби соціального патронажу). Найголовнішою з цих функцій є опіка, захист прав і забезпе­чення належних умов життя, навчання і виховання дітей-сиріт. Так, аналіз нинішнього складу вихованців шкіл-інтернатів свідчить: 57,7% - це діти-сироти або діти, які мають тільки од­ного з батьків (напівсироти, діти одиноких матерів). В окре­мих регіонах і областях України цей відсоток ще вищий.

Процес диференціації інтернатних закладів, зокрема виник­нення і зростання кількості дитячих будинків сімейного типу, розкриває діалектику розвитку установ суспільного виховання.

Найголовніші соціально-педагогічні функції цих закладів становлять діаду - формування інтелектуального потенціалу для оновлення суспільства з метою просування його на вищий щабель розвитку та збереження і збагачення його гуманістич­них засад, що визначають здатність цивілізації до власного відтворення, розвитку і життя.

В умовах шкіл-інтернатів важливе місце належить адаптації дітей до умов цих закладів. Визначальним в адаптації новачка є багате за змістом і різноманітне за

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні