Особливості романтизму Лермонтова
План
Творчість Лермонтова в іпостасі романтизму 2
Про лірику Лермонтова 6
Романтична поема Лермонтова 10
Роман „Герой нашого часу” 11
Використана література: 13
Творчість Лермонтова в іпостасі романтизму
Творчість М. Ю. Лермонтова в його конкретному вивченні не може бути відірвано від загальних проблем розвитку російської і світової літератури в першій половині XIX століття, зокрема від проблем романтизму і реалізму Лермонтов як художник представляє значний інтерес не тільки колосальним масштабом свого дарування і створеними їм нескороминущими художніми цінностями, не тільки тим, що поряд із зразками поетики романтичною він дав зразки поетики реалістичною, але і неповторною у своєму роді творчою «незавершеністю». (Якщо Пушкін і Гоголь, перейшовши від романтизму до реалізму, не випробовували творчої потреби в створенні романтичних творів, якщо Тютчев і Фет на все життя залишилися романтиками, хоч і засвоювали досягнення реалістичної поетики, то Лермонтов поєднує і зіштовхує принципи поетики реалістичної і поетики романтичної, створюючи одночасно романтичні і реалістичні твори. Боротьба двох методів в творчості Лермонтова утримується на межі рівноваги. Перемогам романтизму в одних творах відповідають не менш переконливі перемоги реалізму в інших. Незавершеність боротьби романтизму і реалізму, динамічна рівновага, встановлена між ними, являє собою специфічну особливість лермонтовської творчості в зрілу пору. Якщо ранній Лермонтов цілком належить романтизму, хоча деяких творах дослідники справедливо вбачають реалістичні тенденції, то Лермонтов кінця 30-х років знаходиться у стадії перелому і переходу.
Подібна незавершеність як специфічна характерність творчості Лермонтова, пояснюється не тільки його трагічно коротким життям. Вона корениться в його епосі, що також перебувала в кризовому стані, Лермонтов був художником перехідного часу і тому, що він виразив свідомість сучасників, і внаслідок соціально-економічної незавершеності епохи 30-х років XIX століття, із сталою в ній відносною рівновагою між старими патріархальними для феодала відносинами і новими буржуазними тенденціями" розвитку, що невблаганно пробивали собі дорогу
Такого роду соціально-економічний грунт зумовив характер лермонтовської епохи і причини підйому романтизму в 30-і роки XIX століття в Росії, коли перша його хвиля (20-і роки) вже схлинула.
Проте своєрідність Лермонтова полягає не тільки в незавершеності його творчості. Художній свідомості Лермонтова надзвичайно властивий синтетизм. Це означає, що Лермонтов додав єдність всім течіям і відтінкам російського романтизму. Ні філософські, ні соціальні, ні психологічні мотиви російського романтизму не стали домінуючими в його творчості, але всі вони виразно поєдналися в ньому. Ось чому російський романтизм знайшов в Лермонтові свого якнайповнішого і глибшого художника, який одночасно об'єктивував романтичне світовідчуття в реалістичному романі «Герою нашого часу». А це у свою чергу стало можливо внаслідок того, що саме в 30-і роки романтизм виступає як розгалужений напрям і метод, що художньо усвідомив себе.
Після повстання декабристів в Росії на багато років наступила безпросвітна політична реакція. Задачі буржуазно-демократичної революції не тільки не були вирішені, але відсунулися в далеке майбутнє.