Особливості становлення стилю бароко у монументальній дерев'яній архітектурі Полісся

Особливості становлення стилю бароко у монументальній дерев'яній архітектурі Полісся 

Серед численних проблем історії українського зодчества особливе місце посідає питання про закономірності поширення та характер виявлення різних історичних стилів у будівельному мистецтві України. В тій чи іншій мірі цьому важливому фактору нашої архітектурної історії присвятили свої праці майже всі "піонери" вітчизняної історико-архітектурної науки Д. Антонович, М. Драган, В. Залозєцький, В. Січинський, С. Таранушенко, В. Шербаківський та ін. ), виявивши при цьому цілу низку специфічних для українського зодчества особливостей стилістичного розвитку. Разом з тим у подальшому (в 30-і, особливо, повоєнні роки), в процесі дедалі відчутнішої "ідеологізації" радянської історичної науки і, зокрема, поширення в ній сумнозвісної концепції "тлетворного влияния Запада", стилістичний аналіз архітектурної спадщини України був фактично вилучений з мистецтвознавчих та історико-архітектурних досліджень. Навіть у 60 - 80-і pp. , коли у більшості регіонів колишнього СРСР цю своєрідну заборону на вивчення архітектурних стилів було знято, в багатьох працях з історії українського зодчества побутувало пояснення всіх його генетичних, типологічних або локальних відмінностей виключно впливом внутрішніх факторів на зразок "самобутньої архітектурної творчості широких народних мас". Саме тому, незважаючи на появу цілої низки нових робіт про стилістичні особливості української архітектури (насамперед, Ю

Асєєва, Г. Логвина, В. Тимофієнка, В. Чепелика, В. Ясієвича), вивчення цього аспекту нашої архітектурної історії виглядає далеко не вичерпаним, поступаючись аналогічним розробкам у сусідніх країнах (Білорусі, Литві, Польщі, Росії та ін. ) і за своїм масштабами, і за вагомістю теоретичних результатів.  

Важливе значення для розвитку існуючих уявлень про закономірності стилеутворення в українському зодчестві має, на наш погляд, звернення до складного і різноманітного за формами процесу становлення стилю бароко в архітектурі дерев'яних храмів України. З одного боку, цей стилістичний напрямок відіграв досить помітну роль у кристалізації національних рис українського зодчества, залишивши (на відміну від інших історичних стилів) слід майже в кожному куточку нашої Батьківщини від Закарпаття на заході до Слобожанщини па сході України. З другого боку монументальна дерев'яна архітектура також посідає одне з провідних місці, в генезі українського зодчества, спираючись на багатий та різноманітний досвід народного будівництва і не знаючи відчутних хронологічних розривів у своєму розвитку. Саме ця галузь традиційного будівництва "забезпечувала" історичну цілісність найрізноманітніших стадіальних і локальних форм української архітектури і саме через неї відбувалося поступове закріплення естетичних принципів і прийомів того чи іншого історичного стилю (в даному випадку бароко) у специфічному художньому досвіді місцевих будівничих.  

Зазначені причини обумовили традиційно підвищений інтерес дослідників до проблеми становлення бароко у культовому дерев'яному будівництві України, причому серед усього розмаїття поглядів па це явище досить чітко простежуються два головних і багато в чому протилежних підходи - мистецтвознавчий та етнографічний, які відбивають його проміжне положення в якості об'єкту дослідження. Перший з них розглядає історію будівельного мистецтва як процес послідовної зміни історичних стилів і, відповідно до цього, появу барокових рис в українській дерев'яній архітектурі як процес утворення ще одного локального, провінційного варіанту бароко. Другий, навпаки, пояснює формування згаданих стилістичних ознак виключно автономним, іманентним по суті, процесом розвитку власних традицій та обумовленого ними морфологічного потенціалу в архітектурі дерев'яних храмів України.  

Неважко помітити, що обидва підходи відштовхуються від двох бездоганно сконструйованих моделей розвитку культури (відповідно елітарної та народної),

1 2 3 4 5 6 7 8

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні