Особливості сучасного дитинства, його проблеми. Роль соціального педагога у вирішенні даних проблем

Особливості сучасного дитинства, його проблеми. Роль соціального педагога у вирішенні даних проблем

Діти, "дитинство" - не є чітко означеними науковими категоріями. Ця проблема, як і будь-які інші термінологічні неоднозначності, ускладнює дослідження, веде до малоперспективних дискусій про загальні поняття. Трактування сутності дитячого віку, змісту їх проблем, ставлення до них у науці можна розгляну­ти через наступні чотири підходи.

Виходячи з першого, дітей розуміють як групу населення, що знаходиться у перехідно­му періоді, ціль якого - інтеграція і соціалізація. Тому завдання дітей - готуватись до жит­тя у суспільстві "на рівні" з дорослими. Це ставлення відоме з древності (з античних часів батьки намагались якомога швидше включити дитину у доросле трудове життя). Дитина у такому разі повинна була "перемогти у собі дитину" і готуватись стати дорослою людиною. За цією логікою діти не представляють інтересу як діти, а лише - як майбутні дорослі, по­тенційні робітники, воїни тощо. Приклади дитинства Карла Великого, короля Франції, або Святослава Завойовника, українського князя, е свідченням такого підходу. Адже з раннь­ого дитинства їх навчали військовому ремеслу, одягали у доспіхи малого розміру, привча­ли до участі у битвах на чолі війська. Візантійський іконопис зображає дитятко Ісуса з до­рослими рисами обличчя, пропорціями тіла, у дорослому одязі, і це є ще однією ілюст­рацією середньовічного сприйняття дитинства як потенційної дорослості.

Наслідок такого ставлення - спосіб організації стосунків дорослих з дітьми. Любов до дітей не вважається якоюсь чеснотою. Ще в "Ізборнику Святослава" читаємо: "Лю­би сина свого, але палиці на нього не жалій"

Згідно з даним підходом, діти не є рівноправною частиною суспільства, вони ли­ше готуються до всієї повноти прав, яка наступить у дорослому віці. Про це свідчить також розроблена у 30-і рр. радянська концепція зміни провідних видів діяльності (гра - навчання - праця як етапи індивідуального розвитку, переходу до дорослого життя).

Критика приведеного підходу була зроблена рядом вчених-педагогів, психологів, філософів-гуманістів. Так, Я. Корчак говорив: "Ми нехтуємо дитиною, бо в неї ще все попереду, багато годин життя. .

Зневажаємо багатоманіття ЇЇ життя. . . У нас втікають важливі хвилини і роки, а в неї час терпить, ще встигне, ще зачекає. . . ". Промовистим е і наступне висловлювання: "Дитину вивчають не як іншу, а як нижчу, слабшу, біднішу психічну організацію. . . ніби всі дорослі - вчені та професори".

Уявлення про дітей, як нижчих, не може не залишити слідів і не проявитись у до­рослому житті. Якщо дитині не дають жити сьогодні свідомим, відповідальним жит­тям, то як ця дитина буде поводитись завтра? Здебільшого про це ніхто не заду­мується. Дорослі привчили себе до думки, що дитинство - час веселих ігор, не обтяжених дорослими турботами і відповідальністю за свою роботу.

Виходячи з другої точки зору, дитинство є найзначнішою групою населення, а її пріоритети є найвищими, визначають майбутнє суспільства. Скільки було "вкладено" в дітей - те і чекає суспільство в майбутньому, такими і будуть перспективи даного суспільства. Цей підхід декларувався, але не реалізовувався у радянському суспільстві. Його реалізація стала можливою лише у найрозвинутіших демократичних суспільствах кінця XX століття. Розробка даної ідеї проводилась філософами та пись­менниками різних часів.

У Ф. М. Достоєвського читаємо: "Без святого і дорогоцінного, принесеного в жит­тя зі спогадів дитинства,

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні