Особливості сучасного дитинства, його проблеми. Роль соціального педагога у вирішенні даних проблем

не може жити людина. Найсильніші та найвпливовіші спога­ди майже завжди ті, які залишаються з дитинства. Але що саме буде у цих спогадах, що саме заберуть вони з собою в життя, як саме сформується для них цей дорогий за­пас - все це, звичайно, і цікаве, і серйозне запитання. Якщо можна було б бодай част­ково передбачити відповідь на нього, то. . . можливо, багато людей радісно увірували б у молодь. А головне - можна було б хоч трохи уявити наше майбутнє".

Критика даного підходу випливає із наступної риторики. Діти, звичайно,— май­бутнє суспільства, проте, навряд чи це є вагомою причиною, щоб робити їх пріоритет­ною групою суспільства (а як бути з людьми похилого віку, які віддали здоров'я і си­лу, працюючи, зокрема і для цих дітей, або чому не є пріоритетною та група, яка в даний час створює матеріальні й духовні блага, є економічно найактивнішим прошар­ком - люди працездатного віку). За X. Ортегою-і-Гасетом, не можна протиставляти од­ну групу населення іншій, вивищувати одних за рахунок інших. Кожна соціально-де­мографічна група має свої чесноти, виконує власні функції. Будь-який поділ в суспільстві є умовним, його загострення є небезпечним.

Згідно з третім підходом дітей формально розглядають лише як вікову групу на­селення, визначення якої полягає у формальному виборі вікових меж.

При цьому відходять від визначення внутрішньої сутності даної вікової групи, об­межуються лише часовими рамками, формалізують вирішення проблеми дефініції. Це статистичний підхід, при якому добре рахувати, а не вивчати і з'ясовувати причини і наслідки проблеми. На жаль, такий підхід переважає

Четвертий підхід визначає дітей як частину суспільства, що бере участь в організо­ваній ним діяльності, має рівні права з іншими групами населення. Класична теза, яка ілюструє таку думку: "Дитина, що прожила 3 роки, зовсім не менше прожила, ніж 90-літній старець, їх життя однакове перед лицем вічності, тільки воно наповнене в обох випадках різним змістом". Як висловився Я. Корчак, "Діти складають великий відсо­ток людства, нації, жителів, співгромадян, вони наші вірні друзі. Є, були і будуть. Чи існує життя в жарт? Ні! Дитячі роки - довгі і важливі роки людського життя".

Діти - категорія, яка має психологічні, вікові, інші особливості. Діти - основа відтворення населення, і це її основна демографічна особливість, їх чисельність обу­мовлює перспективи розвитку, віково-статевий склад, безперервність зміни поколінь. Відсоток дітей у нашій країні протягом XX ст. коливався між ЗО і 20%.

Функції та своєрідні завдання дітей говорять на користь автономності дітей як соціально-демографічної групи.

Людина - частина природи. Дитина - істота перш за все біологічна, вона не має до­статнього соціального та економічного досвіду, його набуття відбувається у ході роз­витку і виховання. Етапи цього процесу дуже багатоманітні. Важливе значення при цьому належить фізичному вихованню, яке визначає багато сторін подальшої життєдіяльності. Причому цей процес проходить паралельно до духовного формуван­ня дитини, ЇЇ розвитку, соціалізації. Він полягає у пізнанні життя в усіх проявах, що і творить основу становлення дитини як особистості.

Нам не обминути формального визначення вікових меж дитинства. Міжнародна практика базується на Конвенції ООН про права дитини, згідно з якою дитиною є кожна людська істота до досягнення нею 18-річного віку, якщо за законом, застосова­ним до даної дитини, вона не

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні