Особливості сучасного дитинства, його проблеми. Роль соціального педагога у вирішенні даних проблем
Якісне вирішення проблем соціального захисту дітей-сиріт і дітей, що опинились без батьківської опіки, було б неможливим без їх наукової розробки, проведення наукових конференцій, круглих столів, семінарів з обміну досвідом та підвищення кваліфікації фахівців, розробки інформаційно-методичного забезпечення, базованого на новітніх ідеях соціальної допомоги, осмисленні передового вітчизняного та зарубіжного досвіду тощо. Не останню роль у вирішенні проблем даної групи відіграє залучення волонтерів з числа фахівців різних галузей, студентів, активістів громадських організацій, релігійних спільнот.
У рамках соціальної роботи з дітьми-сиротами і дітьми, що опинились без піклування батьків, склалась система, складовими якої є:
- різні форми культурно - дозвільневих заходів, організація конкурсів, виставок, фестивалів, святкових програм, екскурсій, благодійних акцій;
- індивідуальна і групова робота (інформаційно-консультативна робота, тренінги, ігри, бесіди, лекції тощо);
- діагностична робота (тестування, анкетування, опитування, соціологічні дослідження, спеціальні психологічні діагностики);
- соціально-педагогічний патронаж за місцем проживання або навчання, робота з оздоровлення і працевлаштування, клубна робота;
- стимулювання прогресивної громадської думки щодо проблем дітей-сиріт.
Аналіз динаміки формування негативних звичок, сутності складних соціальних проблем, характеру соціальних і психолого-педагогічних факторів розвитку особистості приводять до думки про необхідність здійснення роботи з попередження різноманітних негативних проявів. Такий напрямок роботи є оптимальним з педагогічної точки зору, оскільки будь-яку проблему легше попередити, ніж подолати (боротись із нею і з численними наслідками). Профілактична робота застерігає від формування негативних проявів і веде до вироблення цілого ряду рис особистості, що ведуть до несприйнятливості до негативних проявів середовища.
Сучасна кризова ситуація в суспільстві не сприяє формуванню позитивного морального середовища для виховання підростаючого покоління. Нелегке матеріальне становище переважної більшості сімей веде до погіршення внутрішньо-сімейних стосунків
Проблема захоплення неповнолітніх палінням, вживанням алкоголю та наркотичних речовин набула особливої гостроти і стала однією з найсерйозніших загроз для добробуту, здоров'я та повної самореалізації майбутніх поколінь нашого суспільства. Поширене серед молоді паління та вживання алкоголю є предтечею прилучення до сильніших наркотиків, початком наркотичної залежності. Вік, у якому молоді люди починають вживати наркогенні речовини, постійно зменшується.
Алкоголізація та наркотизація є сприятливим фоном для набуття особистістю моральних вад, втягнення у злочинну діяльність. Так, за даними Українського інституту соціальних досліджень, у 90-их роках понад 500 неповнолітніх здійснювали кримінальні правопорушення щорічно, знаходячись під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Кожен 6-й підліток вчиняв злочини, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння.
Неповнолітніх неможливо ізолювати від негативних явищ середовища, тому виникає проблема формування до них несприйнятливості.
Протягом життя людина як соціальна істота перебуває у складній, динамічній системі зв'язків із суспільством, тому середовище відіграє важливу роль у формуванні її особистості. Виховання як система цілеспрямованих дій, не змінює об'єктивні соціальні впливи безпосередньо, а виявляє у їх множині фактори щодо створення потрібної моделі особистості, підсилює за допомогою системи засобів виховання їх педагогічну ефективність, нейтралізуючи, наскільки можливо, небажані для цілей