Особливості сучасного дитинства, його проблеми. Роль соціального педагога у вирішенні даних проблем

досягає повноліття раніше.

У рамках категорії "дитинство" також існує диференціація на окремі періоди (за даними вікової психології та інших наук), а саме:

новонароджені               0-10 днів

грудні                                       1 рік

раннє дитинство            1-3 роки

перше дитинство            4-7 років

друге дитинство             8-12 років

підлітки                          13-15 років

юнацтво                         16-21 рік

"Всі люди народжуються рівними і вільними у своїймгідності та правах" - проголошує ст. 1 Загальної декла­рації прав людини. Права - це певні свободи людини, тобто її можливість діяти пев­ним чином або утримуватись від певних вчинків з тим, щоб забезпечити своє нормаль­не існування, розвиток, задоволення потреб. Причому, якщо йдеться про основні пра­ва, то маються на увазі ті можливості, без яких людина не може нормально існувати. Зміст і обсяг можливостей людини передусім залежить від можливостей всього суспільства, тобто від рівня його економічного розвитку. Тому права є явищем соціаль­ним, що "виростає" з самого суспільства. Ці можливості за своїми основними показни­ками повинні бути рівними, однаковими для всіх людей, принаймні на "стартових" по­зиціях. Лише тоді вони є правовими (слово однокорінне зі словами "правильний", "справедливий", "праведний"). Тому вони не повинні відчужуватись, відбиратись, об­межуватись, їх не можна дарувати.

Тому основні права дитини - це певні можливості дитини, які необхідні для її існу­вання та нормального розвитку в конкретно-історичних умовах. Правовий захист ди­тинства - це комплекс заходів, спрямованих на забезпечення прав дитини, недопущен­ня їх порушення.

Ідеї захисту дитинства досить важко пробивали собі право на життя. Патріархаль­на культура з її традиціями сімейного устрою, організацією побуту, роллю освіти тощо створювала багато перешкод для забезпечення місця дітей у суспільстві, адекват­ного їхнім психічним особливостям, демографічному, економічному, політичному по­тенціалу

На думку ряду дослідників, історія захисту прав дітей на міждержавному рівні бере свій початок у XVII столітті. Це століття боротьби з рабством і рабо­торгівлею, на фоні якої відбувся перегляд усталених поглядів, традицій щодо сприй­няття дітей, побудови стосунків між дітьми і дорослими.

Авторитарне патріархальне суспільство минулого повинно було позбутись не­доліків сімейного та шкільного виховання, які створювали перешкоди для реалізації дитиною ряду свобод. Діти не брали участі в обговоренні родинних справ, їх світ об­межувався, в кращому випадку, дитячою кімнатою. Вони зобов'язані були беззапереч­но слухати батьків, які визначали весь життєвий шлях свого чада (пригадаймо хоча б роль батька у вирішенні питання шлюбу дочки). Дітей не брали до уваги до часу, ко­ли вони могли вже виконувати певні суспільнозначимі обов'язки. Школа в ті часи не відігравала суттєвої ролі, оскільки була прерогативою вищих верств суспільства. Про­те і в ній панувала атмосфера суворої дисципліни, покори, заборони на висловлення власних почуттів, точки зору. Тут панували авторитаризм, покарання за правопору­шення, страх.

Зміни, які у контексті правозахисних настроїв від питань боротьби з рабством і ра­боторгівлею поширились на всі сфери суспільного життя, проникли і в такі консерва­тивні інститути як сім'я та школа.

Сплеск реформаторських змін у даній царині дослідники пов'язують із просвітницькою діяльністю Ж. -Ж. Руссо. Ціла низка його ідей, які у XVIII столітті були просто таки коперніканськими, залишаються актуальними і цікавими у наші дні. Реакція на пропоновані зміні була більше ніж передбачуваною: книга "Еміль або про виховання"

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні