Особливості сучасного дитинства, його проблеми. Роль соціального педагога у вирішенні даних проблем

закладів соціального захисту, державних програм соціального захисту, задання інформаційно-методичної допомоги в організації та проведенні роботи з різними категоріями дітей громадськими та державними організаціями).

Соціальна робота по реалізації вказаних функцій може виражатись у різних формах допомоги. Зокрема, це є невідкладна допомога (допомога при гострих психологічних станах, викликаних соціальними умовами, життєвими ситуаціями, спрямованими па зменшення або зняття негативних, наприклад суїцидальних, наслідків. При­ладом такої допомоги є "телефон довіри"); тривала допомога (надається при важких життєвих ситуаціях, коли потрібна не лише первинна допомога, але і поглиблена тривала підтримка, спрямована на оздоровлення відносин, пошук внутрішніх резервів клієнта, збільшення його віри у власні сили і можливість подолання обставин, що склались. Прикладами тривалої допомоги є діяльність реабілітаційних, консультатив­них центрів, притулків тощо).

Крім того, соціальна допомога дітям може бути прямою або опосередкованою. Пря­ма допомога спрямована безпосередньо на захист прав та інтересів клієнта, покращання умов його життя, зняття небажаних психологічних станів. Опосередкована допомога - це робота з мікросоціальним оточенням клієнта, а саме - з друзями, сім'єю, вуличною ком­панією, шкільним колективом, молодіжними і дитячими організаціями, гуртками тощо.

Соціальну допомогу дітям можна також диференціювати на реактивну і превентив­ну. В першому випадку маємо на увазі відповідь на ситуацію, що склалась, реакцію на звернення клієнта, інших людей щодо гострої проблеми

У другому випадку робо­та є такою, що попереджає загострення проблеми або і саме її виникнення, прогнозує несприятливу ситуацію, передбачає випереджаючий позитивний вплив на дитину, що унеможливлює негативні наслідки.

Зміст проблем соціального захисту дітей є дуже багатоманітним і у найзагальніших рисах включає в себе:

- проблеми дошкільного і шкільного виховання;

- виховання у дитячих будинках, роботу з сиротами, дітьми, які опинились без батьківської опіки, безпритульними дітьми, "дітьми вулиці";

- допомогу сім'ї;

- роботу з освітніми закладами і громадськими організаціями, релігійними уста­новами.

Здатність суспільства забезпечувати повноцінну освіту для всіх дітей - показник соціального здоров'я самого суспільства і необхідна умова його нормального та стійкого розвитку. В умовах суспільних змін тільки ґрунтовна освіта дозволяє людині забезпечити своє існування і здійснювати соціально-побутові, професійно-трудові, суспільні функції.

Людина, яка сьогодні позбавлена можливості отримати повноцінну освіту (почат­кову, середню, фахову тощо) завтра може стати для суспільства баластом, проблемою, на яку потрібно буде втрачати ресурси не лише закладів соціального забезпечення, але і закладів охорони здоров'я, пенітенціарних тощо. Зниження якості освіти, системні проблеми освітянської галузі, ведуть до зниження адаптивного потенціалу суспільства, збільшення кількості тих, хто потребує постійної підтримки і соціальної допомоги.

Серед шкільних проблем, які знаходяться в центрі уваги фахівців соціальної ро­боти, виділяють наступні групи:

1) проблеми дітей, що традиційно знаходяться у центрі уваги соціальних служб (діти-інваліди зі збереженим інтелектом, діти-сироти, діти з багатодітних сімей, соціальне неблагополучних сімей);

2) проблеми невстигаючих учнів.

Проблема невстигаючих учнів лежить на перетині педагогічних, психологічних, соціальних проблем. Вже зараз вона виходить в число найгостріших проблем сучас­ності. Мова йде не про дітей з відхиленнями у розвитку, а про учнів масової школи, які відчувають труднощі з навчанням, що накопичуються від року до року і ведуть до невстигання, погіршення здоров'я, порушення психологічної та соціальної адаптації. Серед можливих негативних наслідків, до яких призводить дана проблема, можна віднести: кидання школи; проблеми

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні