Особливості сучасного дитинства, його проблеми. Роль соціального педагога у вирішенні даних проблем

з навчанням в середніх і старших класах, а також при здобутті фахової освіти внаслідок "запущених" проблем початкової освіти; формування девіантної поведінки. Подібна проблематика, за оцінками експертів, спос­терігається у більше як половини школярів.

Шкільні труднощі мають цілий ряд причин, а складність їх виділення обумов­люється їх неоднозначністю, багатоваріантністю. До основних груп факторів відноси­мо екзогенні та ендогенні.

Екзогенні (зовнішні) фактори. Серед них виділяємо умови, в яких росте і розви­вається дитина (як позитивні так і негативні, наприклад - відсутність емпатичного кон­такту з батьками, ласки, взаєморозуміння або гіперопіка, надмірна увага до дитини то­що). Тут і екологічні фактори (в екологічно небезпечних районах кількість невстигаючих школярів досягає 80%). До зовнішніх факторів відносяться також педагогічні впливи - фаховий рівень вчителів, педагогічна кваліфікованість батьків, недоско­налість методик навчання, неправильна мотивація до навчання.

Ендогенні (внутрішні) фактори. До них відносимо відхилення у фізичному розвит­ку дитини як на етапі внутріутробного розвитку, так і набуті в подальші періоди, а та­кож наявність тих чи інших захворювань. Ці фактори не піддаються соціально-педа­гогічній корекції, тому мають бути враховані як об'єктивна перешкода у подоланні проблем неуспішності.

Диференціюючи екзо- та ендогенні фактори, ми можемо зіткнутись з проблемою труднощів у однозначному трактуванні того чи іншого фактора як внутрішнього чи зовнішнього, тому ряд авторів виділяє також змішані фактори неуспішності школярів.

Соціальна робота зі школярами спрямована на вирішення ряду завдань. У найзагальнішому розумінні це подолання недоліків, на яких зосереджують увагу самі педа­гоги, учні, батьки, застосування ефективних шляхів їх усунення. Виходячи з аналізу зарубіжного досвіду, враховуючи специфіку проблем соціального захисту дитинства в нашій країні, можемо виділити наступний перелік основних завдань соціальної робо­ти зі школярами

1. Сприяти подоланню специфічних труднощів у процесі соціалізації школярів із соціальне неблагополучних сімей і прошарків суспільства.

2. Розвиток випереджаючої соціалізації (ознайомлення учнів, незалежно від їх по­ходження, з їх рольовими перспективами і шансами в суспільстві відповідно до здо­бутої освіти; формування уявлення про суспільні потреби, запити, тенденції розвитку суспільства; вироблення навичок критичного осмислення навколишньої соціальної дійсності та свого місця та перспектив у ній).  

3. Сприяти розвитку особистісних і соціальних освітніх процесів на стадії навчан­ня і вибору професії.

4. Участь у педагогічному розв'язанні потенційних конфліктів.

Щодо конкретних шляхів реалізації даних завдань можна виділити соціально-побутову допомогу, забезпечення вітальних потреб, вирішення негайних проблем; аналіз, кон­сультування, лікування, активізацію до діяльності, охоплення цією роботою як окремих дітей, їхніх батьків, так і груп; співпрацю з педагогами, шкільними психологами, ліка­рями, консультантами з профорієнтації; групові методи виховання, роботу з учительсь­ким колективом, батьківським комітетом, проведення батьківських зборів.

Сирітство - це соціальне явище, зумовлене наявністю в суспільстві дітей, батьки яких померли, а також дітей, котрі залишились без піклування батьків внаслідок позбавлення останніх батьківських прав або визнання їх у встановленому порядку недієздатними або такими, що пропали безвісти. Як і в багатьох країнах, в Україні більшість дітей, які потребують соціальної допомоги це ті, хто залишились без батьківської опіки з соціальних причин. В нашій країні 90 тис. дітей втратили батьківську опіку, з них 10% - біологічні сироти, решта-діти-сироти при живих батьках, соціальні сироти.

Соціальне сирітство - соціальне явище, обумовлене ухиленням або відстороненням батьків від виконання батьківських обов'язків стосовно неповнолітнього. Соціальні си­роти -

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні