Отримання нового продукту інтелектуальної творчої діяльності

— це факт. Те, що за певних умов прибуток може давати лише діяльність, корисну для суспільства, також не викликає сумніву. Питання в тому, наскільки може бути корисною інтелектуальна діяльність, яка в умовах "економічної цивілізації" (Ю. М. Осипов) повинна давати прибуток. А що, коли не все те, що дає прибуток, — корисне для суспільства, і не все те, що корисне для суспільства, здатне давати прибуток? Тоді сфери діяльності, корисні для суспільства, але корисність яких не можна виміряти в координатах прибутку, потребують вироблення інших принципів і критеріїв ефективності11. Це можливе за допомогою інтелектуальної діяльності, завдяки якій і може існувати інтелектуальна власність. Завдяки цій діяльності стає зрозуміло, що універсалізація прибутку як критерію ефективності й пов'язана з нею система координат веде до відторгнення, зруйнування як непотрібних саме тих сегментів суспільства, від яких дедалі більше починає залежати не тільки суспільний прогрес, а й сам прибуток, а з ним — власність. Що це за сегменти суспільної діяльності, чому вони не оцінюються в критеріях прибутку і який стосунок мають до інтелектуальної власності?

В економічній теорії з часів А. Сміта існувала думка, згідно з якою тип суспільного влаштування тією чи іншою мірою пов'язаний з рівнем розвитку суспільного виробництва. Власне і марксизм був однією з версій, етапів розвитку такої теоретичної тенденції. При цьому він залишав немовби за дужками саме питання про характер праці, який у зв'язку з цим не мав прямого стосунку до типу суспільного влаштування, тобто, по суті, до способу організації праці. А від цього залежав не лише тип власності, а й система відносин в суспільстві

Важливо зазначити взаємозв'язок праці (діяльності) з проблемами соціоекономічного розвитку людського буття. Зазвичай ідеї суспільно-економічного розвитку набувають відображення у двох способах: розширення можливостей людської особистості або розширення можливостей вибору. Можливості повинні бути співвіднесені зі здатністю людей здійснювати по-справжньому потрібну й доцільну діяльність. А. Сен розділяє людську діяльність так: активність — стан — здібності (потенційні можливості). Діяльність — це вже результат, тоді як здібності — це лише можливість отримати той чи інший результат, а це в свою чергу означає, що діяльність (праця) здатна набувати різних конкретних форм.

Діяльність є більш безпосереднім відображенням умов життя, тоді як можливості передбачають такі поняття, як свобода вибору одного з множини можливих видів діяльності, конкретизованих у професіях і спеціальностях. Діяльність, спрямована на забезпечення добробуту, економічної доцільності, може набувати найрізноманітніших форм і охоплювати різні сфери: від зниження якості життя до більш складних понять, таких як самоповага особистості або участь у соціальному самоуправлінні.

Умови життя — це і є умови існування, а діяльність відображає різні аспекти цього існування, тоді як зміст діяльності є відображенням можливостей особистості. Важливо, що оцінка спектра можливостей при виборі не може бути надана від природи з погляду сприяння підвищенню добробуту людини.

Перспектива людського розвитку в контексті діяльності відрізняється від інших підходів до питань розвитку, які переважають у конкретних економічних дисциплінах. Вона орієнтована на кінцевий результат, а не на засоби досягнення, на добробут, власність і свободу, а не реальний дохід, прибуток, реальний добробут і пакет товарів споживання. В кінцевому підсумку в центрі уваги повинне бути те життя, яке ми ведемо, і те, що ми

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні