П’ятидесятництво

1928 року так само проповіддю реемігрантів з Америки в євангельських церквах, а також через проповідь вже навернених у п’ятидесятництво віруючих з Румунії . До 1940 р. на території нинішньої Чернівецької області вже існувало близько 30 церков християн віри євангельської (як румунських, так і українських). Ці церкви продовжують існувати і зараз у складі сучасного Союзу церков християн віри євангельської України.

У Радянській Україні перша п’ятидесятницька громада була організована 1921 р. в м. Одесі місіонером американського об’єднання п’ятидесятників Асамблеї Божої І. Воронаєвим, який свого часу змушений був втікати з царської Росії через переслідування за релігійні переконання. В Америці він навернувся у п’ятидесятництво, а на початку 20-х років повернувся з Америки і почав активно проповідувати п’ятидесятницьке вчення серед баптистів, адвентистів, православних. У 1924 р. понад 50 громад організували Обласний союз християн євангельської віри з центром в м. Одесі. 3 вересня 1925 року було утворено Всеукраїнський союз ХЄВ, який тоді нараховував більше ста громад. З часом п’ятидесятницький рух поширився на теренах СРСР. На час розгрому Союзу у 1930-х роках в СРСР нараховувалося понад 500 громад і 25 тисяч вірних. Незмінним головою Союзу був Іван Воронаєв. Після ліквідації Союзу його керівництво потрапило до концтаборів, де і загинуло.

Гонінь зазнали й західноукраїнські п’ятидесятники. 1939 року, коли почалася Друга світова війна, і Польща була поділена, тут була встановлена радянська влада. Всепольський Союз християн віри євангельської припинив своє існування, а велика кількість пасторів була репресована

В період німецької окупації України і Білорусі у 1942-1944 роках була спроба відновити діяльність Союзів християн віри євангельської та християн євангельської віри (відповідно до історичної належності до 2 різних союзів в СРСР та Польщі). Було утворено 2 центри: Один об’єднував ХЄВ (П’ятихатки, Дніпропетровської області), очолювався Г. Понурком, Д. Пономарчуком і П. Бідашом. Другий – поєднував ХВЄ (Барановичі, Брестської області), і очолювався Іваном Паньком та Сергієм Вашкевичем.

1945 р. радянська влада під загрозою нових репресій запропонувала керівникам п’ятидесятників увійти до Союзу євангельських християн-баптистів. Внаслідок цього була підписана так звана Серпнева угода 1945 р. Багато церковних громад п’ятидесятників (як ХВЄ, так і ХЄВ), особливо у західних областях увійшли до цього об’єднання і перебували в ньому до 1989 р. Водночас більшість громад не погодились на це, а незабаром новим об’єднанням була невдоволена і частина з тих, хто до нього увійшов. Труднощі виникали внаслідок практикування п’ятидесятниками на відміну від баптистів говоріння незнайомими мовами (глосолалії) як свідоцтва хрещення Духом Святим, пророкування, омовіння ніг під час богослужіння з хліболаманням (по прикладу омовіння Христом ніг апостолам під час Таємної Вечері). 1948 р. у м. Дніпродзержинську відбувся нелегальний з’їзд за участю делегатів всіх п’ятидесятницьких об’єднань. Було прийнято звернення до уряду та керівництва Союзу ЄХБ, в якому говорилось про важкосумісні особливості системи віровчення п’ятидесятництва і баптизму, а тому неможливість спільного об’єднання. П’ятидесятники просили від радянського уряду дозволу створити власний Союз церков. В результаті всі учасники цього з’їзду були заарештовані і засуджені.

1956 року після виходу на свободу лідери п’ятидесятницького руху, користуючись періодом “відлиги”, зібрали ще один нелегальний з’їзд у м. Харкові та звернулися до радянського керівництва з аналогічним проханням. Цього

1 2 3 4 5

Схожі роботи