Пьер Огюстен Карон де БОМАРШЕ

стало упущене в одному з листів Вольтера думка, ніби "для отруйника Бомарше був дуже смішний". (У маленькій трагедії Пушкіна це більш ніж сумнівне, жовчне вольтерівське спростування повторює Сальері, тоді як у вуста Моцарта вкладена інша, геніальна по глибині крилата формула захисту: "Геній і злодійство — дві речі несумісні").

 Після процесу годинникар Карон залишив за собою дворянське ім'я де Бомарше, за допомогою якого він сподівався зміцнити свої позиції при дворі. Проте в очах придворних він був тільки ремісником-вискочкою з сумнівною репутацією. При цьому вони не гребували займати у Бомарше гроша і потім безцеремонно не повертати борг; а світські пані охоче зав'язували романи із спритною і люб'язною молодою людиною. Бомарше користувався розташуванням принцес, королеви, мадам Помпадур і навіть її чоловіка. Все це послужило приводом для декількох дуелей і цілої серії гучних сутичок з придворними. В той же час именно із-за його впливу на членів королівської сім'ї Бомарше зацікавилася одна з багатющих людей Франції, фінансист і засновник Військової школи Парі-дюверне. Ця дружба виявилася корисною обом. Завдяки Парі-дюверне, якому Бомарше допоміг отримати підтримку короля, годинникареві вдалося купити дві дорогі престижні посади, що зазвичай надавалися аристократам, — королівського секретаря і доглядача королівських мисливських угідь. Він придбав так-же багатий будинок і виїзд, зробив за дорученням Парі-дюверне подорож до Іспанії.

 Після повернення до Парижа Бомарше зажеврів бажанням складати і з властивим йому запалом узявся за театральні п'єси. Написана в жанрі слізної міщанської драми "Ежені, або Нещасна чеснота" носила сліди явного наслідування Дідро і була зустрінута прохолодно. У 1770-му Бомарше поставив другу п'єсу "Два друзі", але з тим же успіхом

 Невдалий дебют і великі грошові витрати на постановки не розладнали Бомарше, який до цього часу знову вигідно одружувався — знову на красивій багатій вдові. Але тут життя Бомарше вступає в смугу важких нещасть. У 1770 році в пологах вмирає дружина, а через два роки і сина. Помер і близький друг — Парі-дюверне, завещав своєму спадкоємцеві, графові Лаблашу, виплатити Бомарше значний борг. Повертати його граф не побажав, а опротестував в суді рахунки і боргові розписки. При цьому він звинуватив Бомарше в тому, що той підроблював їх і обманом добився вигідної для себе розписки вмираючого старого-фінансиста, якому нібито сам залишався винен дуже багато.

 Спочатку суд прийняв сторону Бомарше, але Лаблаш звернувся у вищу судову інстанцію — до парламенту, де справа потрапила до судді Гезману. В цей час Бомарше готував постановку своєї комедії "цирульник Севільський", яку Театр комедії повинен був зіграти на відкритті масленичного карнавалу в лютому 1773 року. Але напередодні прем'єри Бомарше був арештований поліцією із-за сварки з одним знатним грубіяном і перепроваджений у в'язницю. "Цирульник" був тут же заборонений. Бомарше ж, просидівши у в'язниці місяць, добився, нарешті, дозволу відвідати суддю Гезмана, але той наполегливо ухилявся від зустрічі. Тим часом Бомарше дають знати, що йому слід побачитися спочатку з дружиною судді на предмет вручення хабара. Та і справді двічі приймає підношення від Бомарше — гроші і годинник з діамантами, але аудієнції у Гезмана він так і не отримує. Гезман же за великий хабар від Лаблаша доповів в палаті справу таким чином, що Бомарше був визнаний винним.

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні