ПОЛІТИЧНА СВІДОМІСТЬ

слів веде до такого стану свідомості, коли суспільство не переодягатиметься у бодай найрадикальніші костюми, а справді переродиться змінить свою тканину. Влада слів є владою зовнішнього. А ми повинні повернутися до внутрішнього. Все життя має визначатися зсередини, а не ззовні, з глибини волі, а не з поверхового середовища.

Невільна, рабська свідомість формує настанови псевдо колективізму, псевдо активності народу, окремої людини; призводить до панування у свідомості стійких догматичних стереотипів. Про них М. К. Мамардашвілі писав, що це «по-перше, ніколи окремо. . . але завжди разом. І по-друге: ніколи не сьогодні, а завжди лише завтра»

Відображення у монопольно-ідеологізованій суспіль­ній свідомості лише того, що народу визначене верховною політичною владою у його масовому, нібито загально­народному інтересі, який заперечує інтерес окремої людини, «годування» майбутнім «чудовим» раєм при­звело радянське суспільство до істотних деформацій суспільної та індивідуальної свідомості. Соціологи відзначають такі її особливості: соціальний песимізм; фрустрація (омана, марне очікування), що проявляє­ться у невпевненості у майбутньому, стомленості на­роду; підозрілість та агресивність; глибокий ціннісно-моральний вакуум, що виник внаслідок втрати віри у колишні духовні цінності; повернення до релігійно-моральних цінностей, піднесення авторитету конфесій; патерналізм та егалітаризм, які беруть початок в общин­ній свідомості, та ін

Приблизно половина населення не вірила жодній політичній силі.

Слід відзначити, що ці тенденції є панівними у роз­витку суспільної та індивідуальної свідомості у респуб­ліках колишнього СРСР. У політичній свідомості вони виявляються ще виразніше. Це пояснюється тим, що політична свідомість зазнає великих і непередбачених змін більшою мірою, ніж інші форми суспільної свідо­мості, і відображає факт надмірної політизації всіх структур суспільного життя. Політизація суспільної свідомості виявилася у розбіжностях і суперечностях інтересів багатьох територіальних, національних, про­фесійних, вікових та інших соціальних прошарків і груп населення, можливостях і здатності вираження їх у су­спільних, державних та інших відносинах.

Політичну свідомість розуміють абстрактно догматично, в ній фіксується факт відображення класових інтересів, а це невірно щодо декласованості й маргінальності суспільства, його соціальних прошарків і груп. Так, у короткому політичному словнику відзначається: «Політична свідомість — усвідомлення сфери політики соціальними суб'єктами (індивідами, групами, класами, спільностями). Виступає як сукупність відповідних знань та оцінок. Політична свідомість завжди має суто класовий характер, оскільки являє собою специфічну форму вираження політичних інтересів класу, що зумов­лені в кінцевому підсумку тим місцем, яке даний клас займає у системі суспільного виробництва». Це колиш­ній, традиційний класовий підхід до визначення політич­них понять, який не відображає реальностей політич­ного життя, а тому вдається до посилань на інші поняття (у даному випадку — політики) або до беззмістовних суджень типу «сукупність відповідних знань і оцінок», а яких конкретно відповідних знань і оцінок у сукуп­ності їх — не зрозуміло. До того ж політична свідо­мість не Відображає безпосередньо суспільне вироб­ництво, а опосередкована неоднорідною соціальною структурою суспільства, політичними відносинами. По­дібні дефініції, особливо у словнику, розрахованому «на найширше коло читачів», викликають заперечення, адже не дають змоги з'ясувати суть політичних понять, нечітко їх формулюють,

У визначеннях політичної свідомості, що містяться У монографіях, статтях учених, більше ясності, але і в них не обійшлося без ортодоксальних моментів, подекуди поза увагою залишається суть політичних реальностей, охоплених даним поняттям. Так, Р. Яновський писав: «Політична свідомість являє собою сукуп­ність поглядів та настанов, що виражають ставлення тієї чи іншої соціальної групи

1 2 3 4 5 6 7 8