ПОЛІТИЧНА СВІДОМІСТЬ

думці слід надати статус Основного регулятива в діалектиці інтересів груп і осіб, механізмі демократизації соціально-політичної обста­новки. Для реалізації цього завдання слід подолати чимало організаційних, змістовних та інших перешкод. Необхідно докорінно змінити ставлення до громад­ської думки у структурах влади, довести на прак­тиці, що громадська думка—. не «бідний родич», не «прохач зі сторони», а повноправний і повновладний суб'єкт управлінської діяльності, не «контрагент», а справжній союзник, не перешкода у роботі, а навпаки, найважливіший фактор і механізм піднесення її ефективності. Зміна ставлення до громадської думки, ста­новлення демократичних відносин і культури мас — умови якісного перетворення політичної свідомості суб'єктів.

Завдяки динаміці політичних процесів поступово руйнуються стереотипи рабської, слухняної свідомості людей, розкріпачуються їхня воля й здібності до свідо­мих політичних дій. Елементи демократизації і гласності спонукають окремі соціальні прошарки до переходу від емоційно-чуттєвого до раціонально-змістовного піз­нання політичної діяльності, підвищення політичної свідомості. Зараз не завжди спрацьовує механізм бездумного виконання і схвалення рішень, що приймаються у верхах. Водночас верхи усвідомлюють, що у кращому випадку вони можуть лише пору­шити питання зміни політичної влади, її структур, але реалізувати її без залучення мас на свій бік вони не в змозі. За умови врахування громадської думки верхами низи посилюють увагу до політики, її форм, методів і засобів реалізації, включаються у політич­ний процес. Відбувається поступове зрушення у на­прямку професіоналізації політиків, усуваються негативні настанови і стереотипи в політичній свідо­мості.

Однак позитивні моменти не слід переоцінювати. Як свідчать дослідження, дедалі чіткішою стає межа між політизованим шаром свідомості і екзистенціальним, тобто безпосередньо пов'язаним з долею окремої люди­ни. Чим глибше проникає політика у цей життєвий шар, тим невпевненіше почуває себе людина "у перехід­ний час”.

Подолання труднощів політичного і суспільного буття, роздвоєності свідомості людей потребує мо­більних ефективних програм діяльності, які б реаль­но забезпечили усунення дефіциту всього життєво. необхідного, дали можливість внести у політичну свідомість мас соціально-гуманістичні цінності й орієн­тири.

Політична свідомість різних суб'єктів є відображен­ням рухомих політичних відносин. Лише у цьому випадку вона набуває дійсного змісту й форми ви­раження, стає механізмом ефективних практично-політичних заходів. Особлива роль у цьому відводиться політичній ідеології.

 

ЛІТЕРАТУРА

 1 Грушин Б. А. Массовое сознание: опыт определения и проблемы исследования. - М. , 1987 - С. 12.

2 Мшвениерадзе В. В. Современное буржуазное политическое сознание. - М. , 1981. - С. 15.

3 Бурлацкий Ф. М. , Галкин А. А. Современный Левиафан - М. , 1985. - С. 200-201.

4 Политическая культура: теория и национальные модели / Гаджиев К

С. , Гудименко Д. В. , Каменская Г. В. и др. - М. , 1994. - С. 51.

5 Цимбалістий Б. Політична культура українців // Сучасність. - 1994. - №4. - С. 102.

6 Дацюк С. , Грановский В. Геополитика, хронополитика и культурополитика Украины // Зеркало недели. - 1999. - 16 января. - № 2 (223).

7 Іщук В. Україна: проблема престижності та ідентичності (масова комунікація і культура як суб'єкти формування громадської та національної свідомості). - К. , 2000. - С. 16.

8 Празаускас А. А. Этнонационализм, многонациональное государство и проблемы глобализации // Политические исследования. - 1997. - № 2. - С. 102.

9 Полянский В. С. Историческая память в этническом самосознании народов // Социологические исследования. - 1999. - № 3. - С.

1 2 3 4 5 6 7 8