ПОНЯТТЯ ПОЛІТИЧНОГО РІШЕННЯ

ПОНЯТТЯ ПОЛІТИЧНОГО РІШЕННЯ

1. Сутність політичного рішення. 3

2. Класифікація політичних рішень. 6

Література. 12

1. Сутність політичного рішення

Постановка проблеми політичного рішення є закономірним результатом попереднього розвитку політичної науки та досліджуваних нею питань. Незалежно від трактовки предмету політології - влада, держава, політична культура - в будь-якому випадку поняття політичного рішення включене в проблематику політології. Скажімо, влада та її здійснення обов'язково передбачають політичні рішення як акти державної волі, що транслюються з верхніх рівнів влади до підпорядкованих. Дослідження державності ставить питання про політичне рішення як регулятор внутрішніх і міжнародних відносин, про джерело політичного рішення в системі розподілу влад, про механізм його прийняття тощо. При визнанні політичної культури предметом політології політичне рішення є важливим видом політичної діяльності. Його прийняття впливає на утворення поля політичних ситуацій та розвиток політичних відносин.

До необхідності постановки проблеми політичного рішення як самостійної, політологія, насамперед американська, приходить у 60 - 70-х роках нашого століття. Проте підготовча робота й опосередковане обговорення цього питання здійснені ще класиками політології. Слід відзначити, що проблема політичного рішення може ставитися й вивчатися повноцінно лише в демократичній системі влади, коли з політичного рішення знімаються "невимірювальні" та "ірраціональні", за висловом французького політолога М

Дюверже, характеристики традиційного й харизматичного панування. За умов демократії підготовка й розробка політичного рішення є відкритим процесом з різною мірою легальності залежно від системи демократії, традицій, політичних лідерів тощо. Легальність процесу дає змогу вести раціональне дослідження й говорити про можливості побудови моделі прийняття політичного рішення в демократичній системі влади.

Всю множину рішень можна поділити на дві великі групи: ті, що безпосередньо торкаються інших людей, і ті, що пов'язані із ставленням людей до природи й речей. До першої групи відносяться рішення у сфері управління суспільством, отже й політичні. Рішення розрізняються і за характеристикою суб'єкта: офіційні приймаються від імені того чи іншого органу управління, неофіційні - окремою людиною в межах наданої їй суспільством свободи.

Істотними ознаками офіційного рішення є його директивність і загальнообов'язковість. Це пояснюється тим, що рішення управління в концентрованій формі передає "заряд" керуючої дії, виражає головне у взаємовідносинах ієрархічно підпорядкованих суб'єктів, суб'єктів та об'єктів. Тому воно не може сприйматися альтернативно, з наданням права й можливості оцінювати обов'язковість чи необов'язковість його сприйняття й виконання.

Політичне - це специфічна модальність соціального, що виникає на рівні державної влади, при конкуренції політичних груп за владу, в міжнародних відносинах. Не завжди соціальне явище чи процес містять у собі політичне, а тільки на тому рівні, де спілкування та взаємодія прошарків і груп суспільства переростає в конкуренцію, боротьбу за владу в державі чи активний вплив на державну владу. Адже боротьба за владу в межах будь-якої промислової компанії, підприємства - це не політична боротьба, хоча опосередковано вона може впливати на політичну сферу. І рішення, які приймаються у цьому випадку не є політичними. Тісний зв'язок економіки й політики, підкреслений і доведений як у марксистській, так і в немарксистській літературі, ставить проблеми визначення політичного рішення, а також його відмінностей від неполітичного (управлінське рішення в економіці, сфері культури тощо). Традиційним у вітчизняній політичній науці є розуміння політики як сфери діяльності, пов'язаної

1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні