ПОРУШЕННЯ МОВЛЕННЯ

ПОРУШЕННЯ МОВЛЕННЯ

 План

  1. Психологія мовлення.
  2. Алалія, причини та форми.
  3. Дислексія, причини та види.
  4. Дисграфія, її причини.
  5. Дискалькулія, її причини.
  6. Афазія, її види.
  7. Психологія мовлення.

Мова – це система умовних символів, за допомогою яких передається сукупність звуків, що мають для людей певне значення та зміст.

Мовлення – сукупність звуків, які вимовляються чи сприймаються, і мають той же зміст , що і відповідна їм система письмових знаків.

 У психології розрізняють два основних види мовлення: зовнішнє і внутрішнє. Зовнішнє мовлення включає усне (діалогічне і монологічне) і письмове. Діалог – це безпосереднє спілкування двох або кількох людей.

Діалогічне мовлення – співрозмовник ставить у ході її уточнюючі питання, подаючи репліки, може допомогти закінчити думку (або переорієнтувати її).

Різновидом діалогічного спілкування є бесіда, при якій діалог має тематичну спрямованість.

Монологічне мовлення – тривалий, послідовний, зв'язний виклад системи думок, знань одною особою. Воно також розвивається в процесі спілкування, але характер спілкування тут інший: монолог неперервний. У монологічному мовленні, у порівнянні з діалогічним, найбільше істотно змінюється значеннєва сторона. Монологічне мовлення – зв'язне, контекстне. Його зміст повинний насамперед задовольняти вимогам послідовності і доказовості у викладі. Інша умова, нерозривно зв'язане з першою – граматично правильна побудова речень.

Письмове мовлення являє собою різновид монологічного мовлення

Воно більш розгорнуте, чим усне монологічне мовлення. Це обумовлено тим, що письмове мовлення припускає відсутність зворотного зв'язку зі співрозмовником. Крім того, письмове мовлення не має ніяких додаткових засобів впливу на сприймаючого, крім самих слів, їхнього порядку.

Внутрішнє мовлення – це особливий вид мовної діяльності. Воно виступає як фаза планування в практичній і теоретичній діяльності. Тому для внутрішнього мовлення, з одного боку, характерна фрагментарність, уривчастість. З іншого боку, тут виключаються непорозуміння при сприйнятті ситуації. Тому внутрішнє мовлення надзвичайно ситуативне, у цьому воно близьке до діалогічного. Внутрішнє мовлення формується на основі зовнішнього.

Переклад зовнішнього мовлення у внутрішнє (інтеріоризація) супроводжується редукуванням (скороченням) структури зовнішнього мовлення, а перехід від внутрішнього мовлення до зовнішнього (екстеріоризація) вимагає, навпаки, розгортання структури внутрішнього мовлення, побудови його у відповідності не тільки з логічними правилами, але і граматичними.

 2.                 Алалія, причини та форми.

Алалія – відсутність чи недорозвиток мовлення внаслідок органічного ураження мовних зон кори головного мозку у внутрішньоутробному розвитку чи в ранньому дитинстві. Діагностика має проводитися в 3 роки

Відбувається затримка в дозріванні нервових клітин в скронево- тімяно-потиличних ділянках, у лобно – скроневих і скроневих ділянках домінуючої півкулі. Це системна недорозвинутість мовлення, коли порушується фонетико –граматичний і лексико –граматичний лад мови.

Форми алалії

Моторна алалія – утруднюється вимова окремих звуків та їх злиття під час промовляння в слова. Це призводить до перестановки звуків та складів, спрощення і перекручування структури слова. В дитини з гарним слухом і достатнім розумінням мовине розвивається самостійне мовлення, протягом тривалого часу вона залишається на рівні окремих звуків та слів. Мова для неї не є повноцінним засобом спілкування, організації поведінки. Замість відсутнього мовлення використовується міміка, жестикулювання, інтонація.

При патопсихологічному обстеженні спостерігається

  • порушення координації рухів, особливо тонкої моторики кисті
  • дещо уражена слухо – моторна пам'ять
  • зорове запам’ятовування в межах норми
  • виснаженість, коливання уваги
  • інтелект первинно збережений
  • виявляється пізнавальна активність, з успіхом справляється
1 2 3

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні