ПОРУШЕННЯ МОВЛЕННЯ
ПОРУШЕННЯ МОВЛЕННЯ
План
- Психологія мовлення.
- Алалія, причини та форми.
- Дислексія, причини та види.
- Дисграфія, її причини.
- Дискалькулія, її причини.
- Афазія, її види.
- Психологія мовлення.
Мова – це система умовних символів, за допомогою яких передається сукупність звуків, що мають для людей певне значення та зміст.
Мовлення – сукупність звуків, які вимовляються чи сприймаються, і мають той же зміст , що і відповідна їм система письмових знаків.
У психології розрізняють два основних види мовлення: зовнішнє і внутрішнє. Зовнішнє мовлення включає усне (діалогічне і монологічне) і письмове. Діалог – це безпосереднє спілкування двох або кількох людей.
Діалогічне мовлення – співрозмовник ставить у ході її уточнюючі питання, подаючи репліки, може допомогти закінчити думку (або переорієнтувати її).
Різновидом діалогічного спілкування є бесіда, при якій діалог має тематичну спрямованість.
Монологічне мовлення – тривалий, послідовний, зв'язний виклад системи думок, знань одною особою. Воно також розвивається в процесі спілкування, але характер спілкування тут інший: монолог неперервний. У монологічному мовленні, у порівнянні з діалогічним, найбільше істотно змінюється значеннєва сторона. Монологічне мовлення – зв'язне, контекстне. Його зміст повинний насамперед задовольняти вимогам послідовності і доказовості у викладі. Інша умова, нерозривно зв'язане з першою – граматично правильна побудова речень.
Письмове мовлення являє собою різновид монологічного мовлення
Внутрішнє мовлення – це особливий вид мовної діяльності. Воно виступає як фаза планування в практичній і теоретичній діяльності. Тому для внутрішнього мовлення, з одного боку, характерна фрагментарність, уривчастість. З іншого боку, тут виключаються непорозуміння при сприйнятті ситуації. Тому внутрішнє мовлення надзвичайно ситуативне, у цьому воно близьке до діалогічного. Внутрішнє мовлення формується на основі зовнішнього.
Переклад зовнішнього мовлення у внутрішнє (інтеріоризація) супроводжується редукуванням (скороченням) структури зовнішнього мовлення, а перехід від внутрішнього мовлення до зовнішнього (екстеріоризація) вимагає, навпаки, розгортання структури внутрішнього мовлення, побудови його у відповідності не тільки з логічними правилами, але і граматичними.
2. Алалія, причини та форми.
Алалія – відсутність чи недорозвиток мовлення внаслідок органічного ураження мовних зон кори головного мозку у внутрішньоутробному розвитку чи в ранньому дитинстві. Діагностика має проводитися в 3 роки
Відбувається затримка в дозріванні нервових клітин в скронево- тімяно-потиличних ділянках, у лобно – скроневих і скроневих ділянках домінуючої півкулі. Це системна недорозвинутість мовлення, коли порушується фонетико –граматичний і лексико –граматичний лад мови.
Форми алалії
Моторна алалія – утруднюється вимова окремих звуків та їх злиття під час промовляння в слова. Це призводить до перестановки звуків та складів, спрощення і перекручування структури слова. В дитини з гарним слухом і достатнім розумінням мовине розвивається самостійне мовлення, протягом тривалого часу вона залишається на рівні окремих звуків та слів. Мова для неї не є повноцінним засобом спілкування, організації поведінки. Замість відсутнього мовлення використовується міміка, жестикулювання, інтонація.
При патопсихологічному обстеженні спостерігається
- порушення координації рухів, особливо тонкої моторики кисті
- дещо уражена слухо – моторна пам'ять
- зорове запам’ятовування в межах норми
- виснаженість, коливання уваги
- інтелект первинно збережений
- виявляється пізнавальна активність, з успіхом справляється