ПОРУШЕННЯ РОЗУМОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

виявляється насправді підсумком крайньої нерівномірності темпу окремих операцій. Іншим чутливим індикатором зміни сенсомоторних реакцій хворих були дані, отримані при дослідженні зрительно-моторної координації хворих. Ці дослідження були проведені С. Я. Рубинштейн за допомогою створеної нею методики, яка полягала в тому, що випробовуваний повинен був навчитися дуже точно розраховувати свої натиски на гумову грушу для того, щоб здійснити заданий рух під контролем зору. Запис рухів проводився чорнилом на стрічці кімографа. Виявилося, що у хворих, в клінічній характеристиці яких відмічені психічні порушення артеріосклеротичного генезу, крива носила зигзагоподібний характер. Хворі правильно здійснювали заданий ним рух по силі і швидкості, проте натиски їх не були плавними. С. Я. Рубинштейн відзначає, що зигзагоподібність кривої відображає уповільнення і не пропорційну зовнішнім умовам силу коректувальних імпульсів. Подібна уривчастість психічних процесів, нестійкість її динаміки, зв'язана, очевидно, з коливаннями кіркового тонусу, приводить нерідко до порушень і складніших форм інтелектуальної діяльності — до непослідовності думок. Характерна особливість цього порушення полягала в нестійкості рівня виконання завдання. Рівень узагальнення в основному не був понижений; хворі правильно засвоювали інструкцію, добре аналізували і синтезували матеріал, розуміли переносний сенс прислів'їв і метафор. Проте адекватний характер думок хворих не був стійким. Виконуючи експериментальне завдання, хворі не утримували правильний спосіб дій протягом тривалого часу; правильні способи виконання завдання чергувалися з помилковими. Подібні коливання рівня дій були викликані, як описано вищим, за допомогою методу "класифікація предметів", при виконанні якого узагальнений характер виконання уривався рішеннями ситуативного порядку
Так, хворий К-ва виділяє правильно групи людей, рослин (малюнок на картці) і тут же відкладає окремо квітку, до якої приєднує жука, мотивуючи: "Він завжди на квітах сидить". Так само, виділивши групу меблів, відносить туди пляшку і стакан: "Вони стоять в шафі". На зауваження експериментатора: "Подумайте" — відокремлює стакан від меблів: "Це посуд". Сама прибирає жука з групи квітів, приєднавши його до групи тварин, пояснюючи: "Туди ж можна риб і птахів — це ж все живі". У інших хворих помилкові рішення викликалися їх забудькуватістю. Так, виділивши групу за правильною узагальненою ознакою, хворі починають виділяти аналогічну групу. Наприклад, хворий К-в, виділивши групу рослин, в яку входили і овочі, і квіти, і фрукти, тут же починає виділяти ще одну групу рослин. Подібні виділення однойменних груп є найбільш типовими. Аналогічні епізодичні помилкові дії і думки виступали і при виконанні інших методичних прийомів, встановленні аналогії відносин. Нерідко правильне, адекватне виконання завдання уривається раптово наступаючими коливаннями емоційної сфери хворих. Невелика допущена помилка, необережне зауваження експериментатора по її приводу дезорганізовуватимуть правильне виконання завдання. Коливання розумової працездатності хворих приводили їх до неправильних рішень завдань і думок. Проте останні виникали періодично і не свідчили про стійке зниження інтелектуальних процесів хворих, про розпад їх синтетичної діяльності. Помилки мислення хворих виникали тому, що окремі правильні думки не доводилися до кінця; вони обривалися, окремі етапи забувалися і не складалися в єдиний стрункий ланцюг міркувань. Подібні порушення не можуть бути пояснені порушенням системи понять, вони носять динамічний характер; хворі правильно намічають хід думок, якийсь час він здійснюється в межах заздалегідь встановленої програми, проте хворий не в змозі міцно утримати її; подібні подразники легко порушують цю адекватну програму дій. Слід зазначити, що коливання розумових досягнень хворих виявляються не при всіх експериментальних завданнях. Вони можуть не виступити при виконанні
1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні