ПРОВІДНІ НАПРЯМКИ ПСИХОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ЖИТТЄВИХ ПРОБЛЕМ СУЧАСНОЇ ЛЮДИНИ

ПРОВІДНІ НАПРЯМКИ ПСИХОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ЖИТТЄВИХ ПРОБЛЕМ СУЧАСНОЇ ЛЮДИНИ

 Постановка проблеми

В умовах суспільних, соціальних і психологічних катаклізмів, негативних змін у навколишньому середовищі і психологічному житті виникає небезпека порушення цілісності особистості, втрати людської індивідуальності, втрати стосунків сучасної людини із близькими людьми.

Тривожні сигнали, що отримує психологічна практика (незадоволення життєво важливих потреб, втрата чи зниження глибини почуттів, збільшення випадків розчарування життям або втрата сенсу життя), ставлять перед психологією завдання якнайшвидшого пошуку шляхів вирішення й подолання стресових і кризових життєвих ситуацій, необхідності вивчення життєвих стратегій особистості, способів самовизначення і з’ясування сенсу свого життя

(К. О. Абульханова-Славська, Л. І Анциферова, Т. М. Березіна, В. М. Дружинін, О. І. Коржова, Д. О. Леонтьєв, Л. І. Сохань, Т. М. Титаренко, Б. І. Цуканов та ін. )

Тому одним із актуальних завдань сучасного суспільства і психологічної науки, як підкреслюють психологи Л. І. Анциферова, Є. К. Головаха та

О. О. Кроник, О. Ю. Коржова та ін

, є дослідження ставлення особистості до проблем, які виникають в особистому житті й вияв продуктивних шляхів їхнього вирішення. Зусилля психології повинні бути спрямовані на пошук закономірностей, що визначають психологічну стійкість особистості до життєвих проблем. Означені завдання пов’язані з проблемами екології сучасної людини, проблемами її життєдіяльності, життєбудування і життєтворчості.

Слід зазначити, що це питання не знайшло істотного відображення у вітчизняній психології. Життєві проблеми вивчаються з погляду вікових особливостей, але при цьому увага приділяється лише раннім періодам життя. Практично не досліджується проблематика зрілого віку, не дивлячись на особливу цінність для суспільства людей цього вікового періоду.

З іншого боку, ситуація соціально-економічного перелому, що відбувається в нашій країні, впливає на загострення життєвих проблем сучасної людини, що дає психології унікальну можливість їхнього дослідження.

 

Результати теоретичного аналізу проблеми

Теоретичну основу вивчення даної проблеми заклали Б. Г. Ананьєв і

С. Л. Рубінштейн, основна ідея яких полягає у визнанні за людиною ролі активного творця власного життя, ролі суб’єкта життєдіяльності. Ми також враховуємо результати досліджень

К. О. Абульханової-Славської, Л. І. Анциферової, у яких виділено визначальні риси особистості, здатної розв’язувати життєві проблеми і здійснювати життєтворчість, а саме: визначений склад індивідуальності, особлива особистісна позиція стосовно діяльності, суспільства, інших людей і самої себе як суб’єкта життєдіяльності. В. Франкл стверджує: «…Именно наше «Я» способно решать – и совершать свободный выбор; именно «Я» выступает субъектом желания: «Я хочу» И так происходит всегда – независимо от того, куда нас «влечет» сумма бессознательных побуждений…» [7, С. 213]. Дослідження цих вчених дозволяють нам припустити, що життєві проблеми сучасної людини можуть бути і повинні бути нею ж подолані. Життєві проблеми виникають у життєдіяльності людини протягом усього її життя, її існування, її буття [1], [2], [5], [6], [7].

Само поняття життєдіяльності не має чіткого визначення, оскільки включає декілька значень. Життєдіяльність – це процес, що фіксується у певних цілях, визначається життєвими подіями, розгортається під дією людських потреб та мотивів, випробує вплив соціальних умов. Життєдіяльність – явище системне, багаторівневе, оскільки й сама людина є сукупністю багатьох планів – біологічного, соціального, психологічного й духовного. Кожний рівень сам має різні сфери вияву: вік, особливості етичного сприйняття, культурні установки, релігійність, прагнення до пізнання. Життєдіяльність розглядається також як сукупність основних видів діяльності людини – пізнання, спілкування, праці. Особливість людської життєдіяльності,

1 2 3 4

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні