ПСИХОДІАГНОСТИКА - к.р.

1. Психологічна діагностика особистості
В даний час створені і практично використовуються безліч психодіагностичних методів. На початку ХХ ст в психодіагностиці як науці були визнані і прийняті вимоги, що пред'являються до найбільш розвинених сучасних наук, напр. фізиці. Це вимоги операціоналізації і верифікації.
Операціоналізація – передбачає вказівки на практичні дії або операції, які може виконати будь-який дослідник, аби переконатися в тому, що визначене в понятті явище володіє саме тими властивостями, які йому приписуються.
Верифікація – тобто всяке нове поняття, що вводиться в науковий зворот і претендує на науковість, повинне пройти перевірку на його непорожнечу, тобто на реальність існування явища, визначуваного цим поняттям.
Найзагальнішу схему класифікації психодіагностичних методів можна  представити у вигляді наступної схеми:
Існують також інші  методи педагогічного для психологотипу дослідження, такі як, ранжирування, рейтинг, і метод графів.
У широкому плані особа людини є інтегральною цілісностю біогенних, соціогенних і психогенних елементів.
Біологічна основа особи охоплює нервову систему, систему залоз, процеси обміну речовин (голод, спрага, статевий імпульс) статеві відмінності, анатомічні особливості, процеси дозрівання і розвитку організму.
Поняття “людина”, ”особа”. Людина – це біологічна істота, що належить до класу ссавців вигляду  Homo sapiens
 Людина – істота суспільна, і це найголовніша його ознака. Суспільне життя і праця удосконалювали природу людини і підпорядкували його собі. Завдяки суспільству людина здатна не лише пізнавати і працювати, але і усвідомлювати свої внутрішні процеси, діяти розумно. Самосвідомість є вершиною розвитку  свідомості людини у філогенезі (історії роду) і в антогенезі (історії життя індивіда).
Людина є об'єктом вивчення природних і суспільних наук

Поняття особа вужча, ніж поняття чоловік. Особа – категорія суспільно-історична.    Особа – об'єкт дослідження лише суспільних наук: історії, філософії, етики,    естетики, психології, педагогіки.
Особа – свідомий індивід, що займає певне положення в суспільстві і  виконує певну суспільну роль. Роль – це соціальна функція особи: роль матері і батька – виховання дітей, роль директора школи – управління колективом, організація процесу навчання.
Позиція особи – це система її стосунків до матеріальних умов життя, до  суспільства, людей, до себе, до власних і суспільних обов'язків, праці. Ці  стосунки характеризують моральне обличчя особи, її соціальні установки. Матеріалістична філософія і психологія розглядають особу як соціальне  єство. Особа – це та ж людина, але узятий з боку його суспільної значущості і про  суспільну діяльність.
Соціальний «вимір» особи обумовлюється впливом культури і структури общностей, в яких чоловік був вихований і в яких він бере участь. Найважливішими соціогенними складовими особи є соціальні ролі, що виконуються нею в різних общностях (сім'ї, школі, групі ровесників), а також суб'єктивне «Я», тобто створене під впливом дії інших уявлення про власну особу, і відбите «Я», тобто комплекс уявлень про себе, створених з уявлень інших людей про нас самих.
У сучасній психології немає єдиного розуміння особи. Проте більшість дослідників вважають, що особа є сукупність рис, що визначають образ (стиль) мислення даної людини, буд її відчуттів і поведінки, що прижиттєво формується і індивідуально своєрідна. У основі особи лежить її структура - зв'язок і взаємодія відносно стійких компонентів (сторін) особи: здібностей, темпераменту, характеру, вольових якостей, емоцій і мотивації.
Здібності людини визначають його успіхи в різних видах діяльності. Від темпераменту залежать реакції людини на оточуючий

1 2 3 4