ПСИХОЛОГІЧНЕ ОСМИСЛЕННЯ ЗАКОНОМІРНОСТЕЙ СОЦІОКУЛЬТУРНОГО РОЗВИТКУ ЛЮДСТВА

ПСИХОЛОГІЧНЕ ОСМИСЛЕННЯ ЗАКОНОМІРНОСТЕЙ СОЦІОКУЛЬТУРНОГО РОЗВИТКУ ЛЮДСТВА

 Визначити початок і кінець людської цивілізації намагалися теологи, філософи та науковці. Згадаймо, приміром, християнську концепцію часу, яка ґрунтується на юдейській теорії про розподіл часу за днями творіння: час існування світу порівнювався з тижнем його творення. Оскільки тисяча років для Бога, “немов день той вчорашній, що проминув” (Книга Псалмів, 90:4), тобто як день єдиний, то шість днів творення світу відповідають шістьом тисячоліттям, по завершенні яких скінчиться земна історія. Шосте тисячоліття існування світу вважали часом його глибокої старості. У сьомий день Бог відпочивав, і у сьомому тисячолітті він відпочиватиме. Оскільки вважалося, що наступний день починався з вечора, то, відповідно, восьма тисяча років мала початися з влади антихриста. Із світанком восьмого дня Син прийде на Суд. Таким чином, точна дата кінця світу, вирахувана християнськими теологами, припадала на 7000-й рік із дня сотворіння світу – 1492 рік від народження Христа. Вирахувавши число грецького імені Христа (Х = 600; Р = 100; І = 10; Σ = 200; Т = 300; О = 70; Σ = 200. Сума – 1480), вважали, що у 6980 році (1472 р. н

д. ) повинна була зникнути християнська віра. Наступні двадцять років мали бути роками беззаконня, оскільки в цей час на землю мав прийти антихрист. На основі деяких апокрифічних текстів вираховували не тільки рік, але й місяць і навіть день кінця світу. Апокаліпсис мав настати 21 березня 1492 року, у п’ятницю.

Незважаючи на певну штучність та малу прогностичну спроможність не лише вищенаведеної, а й більшості існуючих філософських чи наукових футурологічних теорій, не варто обминати увагою їхній потужний вплив на соціально-психологічний стан суспільства: можна сприймати чи не сприймати передбачення сучасних учених про вичерпання земних ресурсів через 500 років, але таке передбачення мобілізує людство як на пошуки додаткових джерел енергії, так і на економне її використання.  

Чи має психологія належні підстави долучитися до розробки футурологічних сценаріїв розвитку земної цивілізації? Ми ствердно відповідаємо на це питання [1 – 12]. У ході виконання науково-дослідної роботи з проблеми “Вивчення взаємодії онто-, філо- та культуроге­нетичних детермінант психіки людини” (державний реєстраційний номер 0100U000093) нами проголошено положення про те, що закономірності людського онтогенезу можуть слугувати ключем до віднаходження закономірностей розвитку людської цивілізації. На чому ґрунтується така гіпотеза?

Для прояснення взаємозв’язку на рівні системних закономір­ностей між онто- і культурогенезом почнемо з ключового для онтопсихології поняття особистості. Вважають, що відмінність поняття “особистість” від поняття “людина” визначається тим, що “людина” є родовим поняттям, а “особистість” – індивідуальним, а від “індивіда” “особистість”, у свою чергу, відрізняється тим, що є його особливою якістю, але не вродженою, не іманентною, а такою, що формується в результаті оволодіння індивідом певним культурним змістом; інакше кажучи, індивідом людина народжується і залишається ним незалежно від соціальних і культурних умов існування, а особистістю вона стає – або не стає – залежно від потреб соціокультурного середовища і від її власної активності [13].

Свого часу ми вже висловлювали незгоду із твердженням про те, що індивідом людина народжується [14-17]. Насправді, щоб новонароджене дитя стало індивідом, має пройти порівняно тривалий період індивідуації, що охоплює кризу новонародженості, яка триває приблизно один місяць і пов’язана з

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні