Палаци Львова

План

 

Палац Потоцьких. 3

Арсенал Сенявських. 8

Палац Бандінеллі 10

Палац Бесядецьких. 12

Палац Корнякта. 14

Палац Сапєг. 17

Палац Сєменських-Левицьких. 18

Палац Туркулів-Комелло. 20

Палац греко-католицьких митрополитів. 23


Палац Потоцьких

 

 

Колишній палац Потоцьких – яскравий зразок палацової архітектури зрілого історизму, одна з найцікавіших архітектурних пам’яток Львова і України взагалі.

Територія, на якій стоїть палац, була куплена Потоцькими в 1822 р. На будівництво палацу граф Альфред II Потоцький отримує консенс у 1888 р. Автор проекту – французький архітектор Луї Альфонс Рене Альфред Довернь (Dauverqne).

Замовник познайомився з ним у Парижі, де і запропонував проект Галицької резиденції. Проте дуже скоро граф помирає (18. 05. 1889 р. ). Його спадкоємцем стає син Роман, який продовжує батьківську справу.

У червні 1889 року в плани Доверня вносяться зміни, виконані протеже Потоцьких Юліаном Цибульським, який походив із Ланьцута (основної резиденції графів). Згідно з інформацією, поданою самим Ю. Цибульським, палац вже побудували в 1889 р. Пластичний декор палацу з’явиться пізніше. Автором його стане Петро Герасимович.

Палац збудований з цегли на підвалах, композиція плану центральновісьова з головним і двома бічними ризилітами. Двоповерховий з мансардовим додатковим поверхом в центральній частині, ризаліти – триповерхові, завершуються т. зв. “французькими дахами”. Конструкції перекриття були дерев’яними: фасади рустовані, з пластичним декором з гідравлічного бетону. Головний вхід оформляє портик іонічного ордеру, з протилежної (східної) сторони – напівокругла тераса.

Центральну вісь підкреслюють металеві ворота, фланковані двома портьєрками з “французькими дахами”.

Палац Потоцьких дослідники називають “найбільш французьким за своєю структурою”. Споруда орієнтується на палац XVII ст

в Мезон-Лафітт (арх. Ф. Мансар), становить прототип т. зв. Резиденції “entre cour et jardin”. Яскравий приклад архітектури Людовіка XVI називали “бароковим класицизмом” (логічне планування об’ємів поєднується із зовнішнім багатством форм).

Таким чином, палац Потоцьких у Львові починає певну “французьку” лінію в архітектурі львівського історизму, яка більш яскраво виявилася у 1890 рр. у творчості Юліана Цибульського (майже всі будинки по вул. Глібова у Львові).

Саме в ці роки на “французький манір” перебудовують палац Се­менських (1892-1894 рр. , арх. І Ле­вінський, ТТ. Кудельський, А Вагнер), на одній із вулиць (Академічній) з’являється увінчаний “фран­цузькими дахами” на ризалітах будинок №10 (арх. Я. Шульц).

На противагу “неофранцузькому стилю” (1890 рр. ) у Львові виступає “віденське необароко”.

У 1915 р. спадкоємцем графа Романа Потоцького стає його син Альфред III Потоцький.

Багато часу він проводив у Ланцуті, роздумуючи над тим, як би віддати палац в оренду або продати. Після швидкої реставрації палацу А. Кор­маном 1919 р. (був пошкоджений під час листопадових боїв у 1918 р. ) в ньому планували розмістити резиденцію країн Антанти.

Але 22 жовтня 1919 р. , у річницю перемоги поляків над українцями в битві за Львів, американський пілот, демонструючи фігури вищого пілотажу над центром міста, втратив управління літаком і врізався в праве крило палацу Потоцьких. Виникла пожежа. Повністю згорів дах, було сильно пошкоджене західне крило палацу. Граф подав позов про відшкодування, виграв судовий процес та отримав від польської держави компенсацію через понесені втрати (1921 р. ). В 1921-1924 рр. велися

1 2 3 4 5 6