Пам'ятник Кобзареві у Рівному
План
1. Відомості про те, хто є автором пам’ятника і де він встановлений.
2. Відомості про людину,якій встановлено пам’ятник.
3. За які кошти збудовано.
4. Загальне враження від пам’ятника.
5. Опис самої скульптури.
6. Опис постаменту.
7. Як вписується пам’ятник у місцевість, як сприймається в архітектурному ансамблі площі, на якій встановлено.
8. Відкриття пам’ятника.
9. Загальна оцінка і значення пам’ятника.
Щастя у житті було не для нього, —
його чекає інше, посмертне
щастя — слава…
М. Курочкін
У Рівному на центральній площі міста майдані Незалежності споруджено пам’ятник Великому Кобзареві — видатному синові України Тарасу Шевченку, авторами якого були скульптори Петро Подолець і Володимир Стасюк.
Тарас Шевченко — людина високої моралі і духовності, що спромоглася стати лідером нації
У соціології, в економіці, в народногосподарському мисленні є таке фундаментальне поняття системи життєзабезпечення. Це те, без чого неможливе життя людської громади: хлібопостачання, енергопостачання. Ці системи невільно руйнувати ніяким революціям, ніяким владам, ніяким партіям, — бо нікому не обійтися без хліба, води, вогню …
Певно, і в духовному житті є такі системи життєзабезпечення. І таку функцію життєзабезпечення для українського суспільства чинить насамперед Тарас Шевченко — його поезія, його образ, його постать. Він — один із наріжних каменів нашої національної будови.
Вшановуючи та увічнюючи пам’ять Шевченка, передова громадськість України ще в 1911 р. починає активно працювати над спорудженням пам’ятника Тарасові Шевченку у Києві на кошти, зібрані серед народу по всій Україні. Поставити цей пам’ятник передбачалося на Михайлівській площі до 100—ліття від дня народження його. А чорносотенці й «землячки» протестують: «в городе, где пролита кровь Ющинского и Столыпина, недостойно ставить памятник безбожнику и хулителю православья».
На радість чорносотенцям і «землячкам» царський уряд забороняє і спорудження пам’ятника, і вшанування Шевченка на його столітній ювілей.
Короткочасний період Української Народної Республіки ознаменований державним визнанням доленосної ролі Шевченка в історичній долі народу.
А. Ніковський (1919 р. ) писав: «Українську переможну революцію зробив Шевченко, — ні полководець, ні герой, ні цар, ні дипломат. І всі його наступники не в силі були вихопитись з залізних обіймів його заповіту, і всі вони служили прекрасному ідеалу щиро і вірно, тільки інколи роблячи спробу позбутися тягару тої спадщини. Вийти з кипіння того вогню неопалимого українського відродження».
Саме в цей час Шевченко став загальновизнаним символом України і більшовицька влада, вже й поваливши УНР змушена була з цим символом рахуватися й намагалася перебрати до своїх рук, часом роблячи це доволі вміло, зокрема, в пропаганді своїх соціальних гасел та революційних закликів.
У 1919 р. в Києві вже був збудований пам’ятник Шевченкові, але скоро денікінці знищили його.
Боротьба за Шевченка тому й триває так довго, тому є гострою, що це — боротьба за душу українського на роду.
У березні