Пасторське та дияконське служіння

але такі очікування мають очікуватись коли він говорить Слово Боже.

 Але по-друге пастор також підзвітний тим кому служить. Наприклад, Павло підтвердив про верійців, що був їм підзвітний коли проповідував, зауважуючи, що вони «Писання досліджували день-у-день, чи так воно є» (Дії 17:11). Жодна громада не може дозволити своєму пасторові проповідувати або практикувати протилежне Божому Слову. Подібним чином, громада має обов'язок діяти коли пастор більше не «бездоганний», як було описано раніше. Тоді вона має обов'язок діяти. І коли в результаті вчинено вірні дії згідно біблійних принципів, тоді громада уповноважена знову утримувати пастора, відповідального перед Богом.

 Залишення Публічного Служіння

 Зазвичай покликання пастора в євангельському служінні є постійним. Він отримує у винагороду свій власний статус як член Христової Церкви і він продовжуватиме отримувати цей поклик євангельського служіння в церкві. Він вважатиме це за служіння тривалістю в життя. Але для кожного служителя прийде час полишити це служіння. Благодаттю та силою Божою це станеться після його служіння тривалістю в життя.

 Але обставини можуть вимагати уходу або звільнення від служіння ще до звичайного відходу. Однак це завжди включає особливе покликання. Як зазначав Шутце та Хавбек, «В дійсності, відмова від служіння завжди містить відмову від конкретного покликання. Пасторське служіння не існує як якесь абстрактне буття окремо від посади. І оскільки покликання до особливої посади ставить пастора в особливе служіння, відмова від покликання забирає його від служіння»8

 Поруч з відмовою стоїть той підтекст, що особа більше не є доступною для служіння: «Тому найчастіше відмова від служіння стосується відмови від конкретного служіння з розумінням того, що він більше не є придатним для іншого покликання»9.

 Серед можливих звичайних причин для відмови є наступні фактори:

  • Хвороба
  • Послаблення дієздатності спричинене похилим віком
  • Втрата довіри з боку церкви
  • Зміна доктринальної позиції10.

 Першою причиною із зазначених виступає хвороба. Хвороба може зробити служителя нездатним до здійснення його служительських функцій належним чином. Громада з піклуванням і любов'ю намагається працювати з пастором, допомагаючи йому в його проблемах оскільки той прагне продовжувати своє служіння. Але сам пастор також мусить визнати, що таке ставлення може вплинути на служіння в громаді. Пастор може перебувати в зручнішій позиції ніж його громада для прийняття такого рішення і за власним бажанням заявити про відмову. В таких випадках дуже цінними будуть консультації з братами у служінні.

 Неминуче, але похилий вік тягне за собою зниження рівня фізичних та розумових сил. Іноді це не визнається самим пастором. Цим він зобов'язаний тим, кому служить випробовуючи себе та запитуючись чи послаблення його сил не шкодить Господній церкві. Це може служити доказом від самого Господа, що відмова є тут нормальною річчю. Пасторові слід уникати ситуацій, що змушують громаду просити пастора про відставку.

 Втрата довіри з боку церкви є третьою причиною для відставки. Пастор може визнавати, що втратив упевненість багатьох із громади де він служить. Це може означати, що він не має особистих характеристик для служіння і, що він повинен працювати з багатьма іншими категоріями людей.

1 2 3 4 5 6 7 8

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні