Пасторське та дияконське служіння

Він може посилатися на інших у безтактний чи законницький спосіб, що є підривом ефективності його служіння. Він добре вчинить, проконсультувавшись з колегами щодо того, чи це є причиною для його уходу. З іншого боку, може бути, що противне ставлення спрямоване не в бік пасторського служіння, але радше як протест проти правди, яку пастор вірно навчав і застосовував. Звільнення не означає піддатися тим, хто «здорової науки не будуть триматись» (2 Тимофія 4:2-5).

 Приймаючи покликання служитель обіцяє виконувати своє служіння дотримуючись цілої правди Святого Письма та у злагоді із віросповідною позицією спільноті християн, якій він служить. Оскільки служитель більше не розділяє віросповідної позиції, то доречним буде звільнення, яке слугуватиме визнанням того, що служитель не розділяє із тими кому він служить правди, яку він колись сповідував.

 Трапляється, що звільнення від служіння має місце коли ухід не є пропонованим служителю і коли він не може більше нести служіння як обіцяв. Тут є бажаним звільнення, але і воно не є швидким. Звільнення від служіння вимагає вибору з боку установи покликання. Серед причин для такого звільнення можна зазначити:

  • Фальшиву доктрину
  • Непобожне життя
  • Невірність
  • Некомпетентність

 Деякі з них відносяться до причин для звільнення наведених вище. Стосовно ж фальшивої доктрини, Писання наказує Христовим послідовникам:«не кожному духові вірте, але випробовуйте духів, чи від Бога вони» (1 Івана 4:1). Церква мусить відділитися від тих, хто «хто чинить розділення й згіршення проти науки, якої ви навчилися» (Римлян 16:17).

 Ті, хто винен у непобожнім житті є предметом виключення з групи конфесійних християн. Це також стосується нерозкаяного пастора і включає усунення від служіння. Якщо пастор розкаюється він буде впевненим у прощенні і вважатиметься братом у Христі

Але вчинений гріх, хоч і прощений, може спричинити образу як серед християн, так і спільноти, в якій особа більше не залишається для служінні.

 Невірність включає брак уваги до обов'язків, до яких покликано служителя. Спільнота, що дає покликання має право очікувати, що служитель вірно використовуватиме дари, які Господь дає йому. Служитель, котрий постійно і навмисне не виконує цих обов'язків дає достатньо підстав для усунення його від служіння. Як для пастора громади такі обов'язки можуть включати відсутність підготовки до проповіді, нехтування важливими пасторськими обов'язками, невідвідування хворих і таке інше, включаючи високий ступінь панування над громадою. Така невірність перешкоджає Євангелію і чинить шкоду Божим людям.

 Може виявитися, що служителеві не вистачає необхідних дарів для здійснення служіння, до якого його покликано. Спільнота, що дає покликання мусить бути уважною до покликаного нею служителя. Але така уважність не повинна ставати тягарем для церковного добробуту. Некомпетентність може бути результатом хвороби або через вік. В таких випадках служитель не втягнений у конфлікт, вартий докору. Але разом із тим громада сердечно і впевнено вестиме служителя до прийняття ним рішення про звільнення в інтересах євангелії.

 Дехто наводить коментарі стосовно процедури, яку слід зазначити. Коли скоєно гріх, служитель повинен діяти відповідно до Матвія 18. Коли усунення від служіння є необхідним, спільнота, що дає поклик повинна далі тривати у любові та терпеливості.

1 2 3 4 5 6 7 8

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні