Патентування ноу-хау

бере на себе зобов'язання вносити ліцензіару обумовлені договором платежі і здійснювати інші дії, передбачені ліцензійним договором.

Закон "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" (на відміну від Закону "Про охорону прав на промислові зразки") передбачає варіантність ліцензійних договорів. Згідно з договором про виключну ліцензію, ліцензіар передає право на використання винаходу (корисної моделі) ліцензіату в певному обсязі, на визначеній території і на обумовлений строк, залишаючи за собою право використовувати винахід (корисну модель) у частині, що не передається ліцензіату. При цьому ліцензіар не має права надавати ліцензії на використання винаходу (корисної моделі) іншій особі на цій же території в обсязі наданих ліцензіату прав.

За договором про невиключну ліцензію ліцензіар передає право на використання винаходу (корисної моделі) ліцензіату, залишаючи за собою право на використання винаходу (корисної моделі), включаючи право надання ліцензій іншим особам.

Вимоги до договорів про передачу прав власності на об'єкти, що охороняються патентами, та ліцензійних договорів встановлені у частині 8 статті 28 Закону "Про охорону прав власності на винаходи і корисні моделі" й у частині 6 статті 20 Закону "Про охорону прав на промислові зразки". Такі договори вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами.

Законами встановлено обов'язковий порядок реєстрації договорів про передачу прав власності на об'єкти, що охороняються патентами, та ліцензійних договорів: передача права власності на винахід, корисну модель та промисловий зразок та надання ліцензії на їх використання вважаються дійсними для будь-якої іншої особи з дати публікації відомостей про це в офіційному бюлетені та внесення їх до Реєстру (порядок реєстрації договорів встановлено Інструкцією про розгляд та реєстрацію договору про передачу права власності на винахід (корисну модель) та ліцензійного договору на використання винаходу (корисної моделі) та Інструкцією про розгляд та реєстрацію договору про передачу права власності на промисловий зразок та ліцензійного договору на використання промислового зразка, які затверджені наказом Держпатенту України від 06

06. 95 р. №89).

Все більшого значення у практиці застосування патентного права набувають питання взаємовідносин безпосередніх авторів об'єктів, що охороняються патентами, та їх роботодавців, адже практика зарубіжних країн свідчить, що на сьогодні близько 90% від загальної кількості заяв на патенти [1] є заявами на службові винаходи, корисні моделі та промислові зразки. Поняття "службовий винахід" виникло в рамках зарубіжного патентного права з метою забезпечення інтересів роботодавця, з яким винахідник пов'язаний трудовими правовідносинами. Призначенням інституту службового винаходу є створення таких правових засад, які б не давали можливості винахіднику передавати свій винахід нікому іншому, крім роботодавця.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" та статтею 8 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", права на одержання патенту на службовий винахід (корисну модель) та промисловий зразок має роботодавець винахідника.

За визначенням Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", службовий винахід (корисна модель) - це винахід (корисна модель), створений працівником:

- у зв'язку з виконанням службових обов'язків чи дорученням роботодавця за умови, що трудовим договором (контрактом) не передбачено інше;

- з використанням досвіду,

1 2 3 4 5