Патентування ноу-хау

виробничих знань, секретів виробництва і обладнання роботодавця.

Хоча Закон України "Про охорону прав на промислові зразки" і не оперує терміном "службовий промисловий зразок", однак виходячи зі змісту тих норм цього Закону, які регулюють правовідносини між роботодавцем та винахідником, можна зробити висновок про наявність відповідного смислового поняття, під яким розуміється промисловий зразок, що створений "у зв'язку з виконанням службових обов'язків чи дорученням роботодавця" (частина 1 статті 8 Закону).

Роботодавець повинен протягом чотирьох місяців від дати одержання від винахідника повідомлення про винахід (створення корисної моделі чи промислового зразка) подати до Центрального органу виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності, яким нині є Департамент інтелектуальної власності Міннауки, заявку на одержання патенту чи передати право на його одержання іншій особі або прийняти рішення про збереження службового винаходу (корисної моделі) як конфіденційної інформації. У цей же строк роботодавець повинен укласти з винахідником письмовий договір щодо розміру та умови виплати йому (його правонаступнику) винагороди відповідно до економічної цінності винаходу, корисної моделі чи промислового зразка і/або іншої вигоди, яка може бути одержана роботодавцем. В інших випадках право на одержання патенту має власне винахідник.

Як випливає із вищезазначеного, стороною-ліцензіаром у ліцензійному договорі може бути як юридична, так і фізична особа. Обмежень або рекомендацій щодо сум винагород ліцензіару законами України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" та "Про охорону прав на промислові зразки" не встановлено.

Предметом ліцензійного договору має бути надання права на використання винаходу (корисної моделі) чи промислового зразка.

До поняття "використання промислового зразка" належить (ч

2 статті 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки") виготовлення, пропонування для продажу, введення в господарський оборот або зберігання в зазначених цілях виробу, виготовленого із застосуванням запатентованого промислового зразка. Виріб визнається виготовленим із застосуванням запатентованого промислового зразка, якщо при цьому використано всі суттєві ознаки промислового зразка.

Практика укладення ліцензійних договорів стосовно використання об'єктів, які охороняються патентами, вимагає від ліцензіара підтвердження права власності на авторські права та патенти, перелік яких є невід'ємною частиною ліцензійного договору.

“Ноу-хау”-конфіденційна інформація.

У міжнародній практиці прийнято узагальнювати цей вид інтелектуальної власності під назвою "торгові секрети", оскільки загальнодоступні ноу-хау не можуть бути оцінені.

Загальні стандарти щодо віднесення певної інформації до складу поняття "торгові секрети" визначено статтею 39 Угоди TRIPS (Agreement on Trade-Related Aspects of Intellectual Property Rights), укладеної в рамках Уругвайського раунду переговорів Всесвітньої торговельної організації у жовтні 1996 року:

- інформація повинна бути секретною (тобто не бути загальновідомою або загальнодоступною зацікавленим у ній колам);

- законний власник цієї інформації повинен вжити необхідних заходів для збереження її секретності (наприклад, шляхом укладення угод про конфіденційність).

Наприклад, підприємством розроблено процес виробництва продукції, який дає змогу знизити її собівартість, що забезпечує конкурентні переваги на ринку. Підприємство повинно вжити заходів щодо обмеження доступу до цієї інформації та конфіденційності. Надаючи ліцензіату права на використання ноу-хау, необхідно вимагати від нього аналогічних заходів щодо конфіденційності інформації.

У Законі України "Про оподаткування прибутку

1 2 3 4 5