призначена для використання у виробництві і реалізації товарів і послуг;

- незапатентовані винаходи, формули, рецепти, склади, розрахунки, дослідні зразки, результати випробувань і дослідів;

- системи організації виробництва, маркетингу, управління якістю продукції і послуг, кадрами, фінансами, політикою капіталовкладень;

- виробничий досвід і навчання персоналу.

Важливою ознакою ноу-хау є те, що секрети, які передаються і можуть бути використані у виробництві, раніше ніде не видавались і не отримували захисту як промислова власність. На мою думку, предметом договору має бути конфіденційна інформація щодо знань та досвіду виробничого, фінансового та адміністративного характеру з їх докладним описом. Формою передачі ноу-хау можуть бути документація, креслення, інструкції з експлуатації обладнання та організації бізнесу, технологічні карти та схеми, інструкції щодо персоналу тощо. У цій частині предмет відповідає визначенню ноу-хау. Проте на практиці у договорах на передачу ноу-хау передбачається також надання технічних та управлінських консультацій, навчання персоналу. Такі види послуг є суміжними витратами, які пов'язані з придбанням конфіденційної інформації.

Список використаної літератури

1. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р.
2. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р.
3. Закон України «Про внесення змін у деякі законодавчі акти України про правову охорону інтелектуальної власності» від 22 травня 2003 р. № 850-4
4. Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 р. № 787-4.
5. Цивільно- процесуальний кодекс -Київ 2002
6. Закон України “Про авторське право і суміжні права” від 23.12.1993 р.
7. Закон України “Про власність” від 7лютого 1991 р.
8. Закон України "Про інформацію" від 02. 10. 1992 р.
9. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р.