Патопсихолінгвістика

План 

  1. Поняття патопсихолінгвістики. Мовлення в стані емоційної напруженості.
  2. Мовлення при окремих захворюваннях.
  3. Фізіологічні центри мовлення.
  4. Порушення мовлення.
  5. Дефекти мовлення.

 

1.  Патопсихолінгвістика - вивчає патологічні відхилення у формуванні та протікання мовленнєвих процесів.

 Наука має тісний зв'язок з патопсихологією та нейролінгвістикою.

 Нейролінгвістика досліджує взаємозв’язок мовленнєвих процесів з певними відділами головного мозку, цей термін запропонував Лурія О. Р. в середині 70-х років.

 Стан емоційного напруження виникає в тих ситуаціях, коли людина вимушена приймати відповідальне рішення в умовах дефіциту часу. Виникає під час іспиту, з’ясування відносин між людьми тощо.

 Дослідження Носенка О. Л. показали, що мовлення в стані емоційної напруги має такі особливості:

 1.  Коли людина хвилюється – вона говорить значно голосніше або значно тихіше ніж зазвичай, прискорюється або навпаки сповільнюється темп мовлення.

2.  Відбувається значна кількість збільшення пауз (до 50 %).

3

 Змінюється граматична будова мовлення, збільшується кількість іменників та дієслів, в порівнянні з прикметниками та прислівниками.

4.  Мовлення стає спрощеним, вибираються більш коротші слова, зростає кількість слів – паразитів, неологізмів, з’являються повторення фраз, одного слова чи складів.  

 

2.  Ще в 1949 році американський вчений Дж. К. Ципф, показав наявність кількісних відмінностей між текстами написаними здоровими людьми і психічно хворими.

 В патопсихолінгвістиці накопичений чималий матеріал про особливості мовлення, при акцентуаціях характеру і психопатіях.

 Психопатіяце межа між нормою та патологією, дисгармонія особистості при якій порушується адаптація до соціального середовища.

 Так при паранояльній психопатії людина віддає перевагу писати прописними літерами, частіше використовує пасивні звороти, часто говорить про себе, для синтаксису характерне деяке порушення зв’язності.

 При істероїдній психопатії, мовлення досить часто може бути брехливе, відзначатися переказами чужої мови, з фіксацією на словах, що позначають емоції, рухи, кольори. Мовлення супроводжується жестами, мімікою, гучним, часто недоречним сміхом.

 Мовлення хворої людини на шизофренію – абстрактне, псевдонаукове, неорієнтоване на співбесідника. Думки хворого непослідовні, розірвані. Написані ним тексти набувають форми зашифрованого листа, якого важко зрозуміти. Хворий може створювати дивні неологізми, зберігаючи при цьому граматичні та фонетичні правила побудови.

 Значна кількість робіт присвячена особливостям мовлення при маніакально – депресивному психозі, що дозволяє зробити висновок про фазу захворювання, про ступінь вираженості симптоматики. Так у маніакальній фазі мовлення хворого характеризується прискоренням темпу, високою емоційністю, збільшення об’єму висловлювань, мовлення супроводжується посиленою жестикуляцією, речення мають незавершений характер, складаються переважно з підмета і присудка. Мовлення в стані депресії характеризується небагатослів’ям, наявністю великої кількості пауз особливо в діалозі, хворі говорять короткими реченнями. Кінцевою фазою депресії може бути повна відмова від спілкування (так званий «мутизм»), що може призвести до суїциду.

 Характерна особливість мовлення хворих епілепсією: відсутність гнучкості, неможливість виділити головне від другорядного, велика кількість непотрібних деталей. Хворі багатослівні, по кілька разів повторюють одне і теж, не

1 2 3

Схожі роботи