Пауло Коельйо — бразильський письменник

Бамбі (Bambi Award), найстарішою і найпочеснішою нагородою Німеччини. Відповідно до думки журі, переконання автора в тому, що кожній людині призначено стати «воїном світла» у цьому темному світі, містить глибокий гуманістичний зміст, який набув особливо трагічне звучання в зв'язку з подіями того року.

В тому ж 2001 році Пауло вперше відвідав Колумбію і взяв участь у книжковому ярмарку Боготи. Тисячі шанувальників, що очікували прибуття свого кумира, вітали його дуже бурхливо. Пауло закликав до спокою і терпіння, обіцяючи підписати всі книги. Загалом за п'ять годин було підписано і продано 4000 екземплярів.

На початку 2002 року Пауло вперше приїхав у Китай, де відвідав Шанхай, Пекін і Нанкін, узявши участь у різних заходах, у тому числі роздачі підписів і зустрічах з читачами.

25 липня 2002 року Пауло Коельйо став членом Бразильської літературної академії (ABL). За спільною згодою йому надали крісло номер 21. Ціль цієї академії, штаб-квартира якої знаходиться в Ріо-де-Жанейро, - збереження бразильської культури і мови. Відразу ж після обрання Пауло одержав більше трьох тисяч листів від читачів. Незважаючи на визнання з боку мільйонів прихильників, Коельйо часом піддавався нападам з боку деяких літературних критиків, тому обрання членом Академії і стало такою важливою суспільною подією.

У вересні 2002 року Пауло відвідав Росію з п'ятьма своїми книгами, що одночасно потрапили в список місцевих бестселерів: «Диявол і сеньйорита Прим», за яким ішли «Алхімік», «Книга Воїна Світла», «Вероніка вирішує померти» і «П'ята гора»

Всього лише за два тижні у Росії було продано понад 250 000 екземплярів його книг, а за рік - більше мільйона.

У жовтні 2002 року Пауло одержав нагороду Planetary Arts (Планетарних мистецтв) Будапештського клуба у Франкфурті, де на його честь колишній президент США Білл Клінтон виголосив хвалебну промову.

В вересні 2004 року Пауло Коельйо став почесним гостем XI Форуму видавців у Львові.

Пауло постійно підтримує зв'язок із засобами масової інформації за допомогою численних інтерв'ю, а також статей у газетах і журналах. За кілька років він написав багато статей і нарисів для багатьох впливових видань.

У березні 1998 року Коельйо став вести щоденний розділ у бразильській газеті «О Глобо». Вона мала такий успіх серед читачів, що «Сант-Хорді» запропонувало йому вести розділи й в інших міжнародних виданнях. Через чотири роки вони дотепер публікуються в таких газетах, як мексиканська «Реформа».

Розділи Коельйо регулярно виходили в «Корр'єре делла Сера» (Італія), «Ель Семаналь» (Іспанія), «Та Неа» (Греція), «Вельт ам Зоннтаґ» (Німеччина), «Анна» (Естонія), «Зверцадло» (Польща), «Ель Універсо» (Еквадор), «Ель Насьйональ» (Венесуела), «Ель Еспектадор» (Колумбія), «Чайна Таймс Дейлі» (Тайвань) і багатьох інших періодичних виданнях.

В січні 2011 р. уряд Ірану заборонив друкувати та продавати будь-які книги Паоло Коельо. . [1].

Бібліографія

  • «Паломництво» або «Щоденник мага», 1987
  • «Алхімік», 1988
  • «Брида», 1990
  • «Валькірії», 1992
  • «Мактуб», 1994
  • «Біля ріки Ріо-П'єдра сіла я й заплакала…», 1994
  • «П'ята гора», 1996
  • «Книга Воїна Світла», 1997
  • «Любовні листи пророка», 1997
  • «Вероніка вирішує померти», 1998
1 2 3 4

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні