Педагогічне покликання і педагогічні здібності

в думках, відчуттях і вчинках.

3. Здатність викликати у дитини благородні відчуття, бажання і прагнення ставати краще, робити людям добре, добиватися високих етичних цілей.

4.   Здатність пристосовувати виховні дії до індивідуальних особливостей виховуваної дитини.

5.   Здатність вселяти в людину упевненість, заспокоювати його, стимулювати до самоудосконалення.

6.   Здатність знаходити потрібний стиль спілкування з кожною дитиною, добиватися того, що його розташовує і взаєморозуміння.

7. Здатність викликати до себе пошану з боку виховуваного, користуватися неформальним визнанням з його сторони, мати авторитет серед дітей.

Про процес формування і розвитку здібностей педагога як вихователя можна сказати те ж саме, що затверджувалося вище про здібності вчителя, за виключенням, мабуть, одного: бути хорошим вихователем складніше, ніж бути хорошим вчителем. Це зв'язано з тим, що серед характерних для вихователя здібностей більше таких, які дані людині від природи, ніж серед здібностей, властивих вчителю.

В середовищі педагогів немало таких, хто є хорошим вчителем, але порівняльно слабким вихователем. Зустрічаються і ті, хто здатний непогано виховувати дітей, але набагато гірше справляється з роллю вчителя. Ця обставина не є підставою для висновку про те, що відповідні люди не можуть стати хорошими педагогами, просто сфера додатку їх педагогічної майстерності може бути різною: або переважно вчительською, або головним чином виховної

Серед спеціальних педагогічних здібностей є і здатність особливого роду, яку не можна однозначно віднести ні до діяльності вчителя, ні до роботи вихователя, оскільки вона однаково необхідна їм обом. Це здібність до педагогічного спілкування. Спілкування є однією з найскладніших його сторін, оскільки через нього здійснюється головне в педагогічній роботі: дія особи вчителя на особу учня. Однією з важливих якостей педагога є уміння організовувати тривалу і ефективну взаємодію з учнями. Дане уміння звичайно пов'язують з комунікативними здібностями педагога. Володіння професійно-педагогічним спілкуванням — найважливіша вимога до особи педагога в тому її аспекті, який торкається між-особових взаємостосунків.

Яка структура комунікативних здібностей, знань, умінь і навиків, що використовуються педагогом в спілкуванні з учнями?

Перш за все помітимо, що комунікативні здібності, що виявляються в педагогічному спілкуванні, — це здібності до спілкування, специфічним чином виступаючі у сфері педагогічної взаємодії, пов'язаної з навчанням і вихованням дітей. З цього можна зробити щонайменше два корисні висновки:

1.   Розмова про здібності до педагогічного спілкування не може вестися незалежно від обговорення загальних комунікативних здібностей, що проявляються у всіх сферах людського спілкування.

2.   Коли йдеться про здібності до педагогічного спілкування, то обмежуватися розмовами про загальні комунікативних здібностях не можна. По-перше, далеко не всі комунікативні здібності людини проявляють себе однаковим чином і в однаковій мірі необхідні педагогу. По-друге, є ряд спеціальних комунікативних умінь і навиків, якими винен володіти педагог і які не є необхідними для людей інших професій. Зокрема, пізнання людиною інших людей, пізнання самого себе, правильне сприйняття і оцінювання ситуацій спілкування, уміння поводитися по відношенню до людей, дії, що робляться людиною відносно самого себе.

Розглянемо кожну з виділених груп комунікативних здібностей більш детально і одночасно намітимо ті проблеми, які можуть виникати в процесі педагогічного спілкування через недостатній розвиток цих здібностей.

Пізнання людини людиною включає загальну оцінку людини як особи, яка звичайно складається на основі першого враження про нього; оцінку окремих рис його особи, мотивів і намірів; оцінку зв'язку зовні спостережуваної поведінки з внутрішнім світом людини; уміння «читати» пози, жести, міміку, пантоміміку.

Пізнання людиною

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні