Пенсійне забезпечення державних службовців

Пенсійне забезпечення державних службовців

Інститут державної служби в Україні став важливим інструментом формування та реалізації державної політики, управління державою, забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Основними напрямами державної політики у сфері державної служби є визначення основних цілей, завдань та принципів функціонування інституту державної служби, забезпечення ефективної роботи всіх державних органів відповідно до їх компетенції.

До основних принципів, на яких ґрунтується державна служба, належать: 

- служіння народові України; 

- демократизм і законність, гуманізм і соціальна справедливість; 

- пріоритет прав людини і громадянина; 

- професіоналізм, компетентність, ініціативність, чесність, відданість справі; 

- персональна відповідальність за виконання службових обов'язків і дисциплінованість; 

- дотримання прав і законних інтересів органів місцевого і регіонального самоврядування; 

- дотримання прав підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян.  

Правові аспекти діяльності державної служби обумовлені системою національного законодавства, сформованою за роки незалежності України. Конституція України, Закон України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (далі - Закон № 3723), Закон України "Про боротьбу з корупцією" від 5 жовтня 1995 року № 356/95-ВР, постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення стажу державної служби" від 3 травня 1994 року № 283 (далі - Постанова № 283) та інші нормативно-правові акти є правовою основою державної служби.  

Суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, регулюються Законом № 3723. Він визначає загальні засади діяльності державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, а також їх статус.  

Згідно зі статтею 1 Закону № 3723 державна служба в Україні це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів

Ці особи є державними службовцями і користуються всіма правами і свободами, крім деяких правових обмежень, безпосередньо пов'язаних з етикою їх поведінки.  

Граничний вік перебування на державній службі та стаж державної служби.

Питання проходження державної служби в державних органах та їх апараті регулюються Законом № 3723, зокрема, його стаття 23 встановлює граничний вік перебування на державній службі, який становить 60 років для чоловіків і 55 років для жінок.  

Після досягнення зазначеного пенсійного віку державні службовці відповідно до статті 37 Закону № 3723 мають право на отримання пенсії державних службовців за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у т. ч. стажу державної служби не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців. Крім того, незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку це право мають також особи, стаж роботи яких на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, становить не менше 20 років.  

У разі, коли наукові (науково-педагогічні) працівники перейшли на роботу до органів державної влади на посади, які згідно з чинним законодавством відносяться до посад державного службовця, відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" від 13 грудня 1991 року № 1977-XII стаж їх наукової роботи на державних підприємствах, в установах, організаціях зараховується до стажу державного службовця, незалежно від дати, коли такий перехід здійснювався.  

Обчислення стажу державної служби здійснюється згідно з Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим

1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні