Перехід творів від автора в суспільне надбання

власність як засіб підви­щення ефективності виробництва. Правознавці вивчають її як об'єкт права у зв'язку із суспільною цінністю та пов'язані з нею правовідносини.

Інтелектуальна власність — частина цивільного права, що об'єднує дві сфери прав — промислову власність та авторське пра­во і суміжні права. Промислова власність охоплює досить широке коло об'єктів, що дістали застосування в міжнародному торговому обороті. Поняття «промислова власність», після прийняття Паризь­кої конвенції про охорону промислової власності 1883 p. , стало за­гальновживаним, універсальним у патентній практиці терміном, що ввійшов у побут міжнародних контактів.

До об'єктів права промислової власності належать: технічні рі­шення (винаходи), корисні моделі; символи чи позначення, що про­ставляються на промислових виробах, що використовуються при наданні послуг (торговельна марка); зовнішній вигляд промислових виробів (промислові зразки — малюнки чи моделі); сорти рослин; географічне зазначення місць походження товарів; найменування фірм, під якими вони виступають у господарському обороті (комер­ційні (фірмові) найменування); компонування інтегральних мікро­схем. До права промислової власності включене також право на припинення недобросовісної конкуренції, тобто на використання прийомів, що суперечать усталеним у промисловій і торговельній практиці чесним звичаям.

Авторське право і суміжні права охороняють права автора твору, створеного внаслідок творчої інтелектуальної праці. Вони стосу­ються особливих форм творчості, що належать головним чином до засобів масових комунікацій — не лише до друкованих публікацій, а й до радіо- та телепередач, прокату фільмів, комп'ютерних сис­тем збереження та відтворення інформації.

Авторське право охороняє форму вираження ідей, а не самі ідеї. Як тільки ідеї втілюються в матеріальний носій, виникає правова охорона форми твору — розташування слів, нот, знаків

В об'єктив­ному змісті авторське право — це сукупність правових норм, що ре­гулюють відношення з приводу створення і використання творів науки, літератури, мистецтва. У суб'єктивному змісті авторське право — це особисті немайнові та майнові права, що належать осо­бам, які створили твори науки, літератури, мистецтва.

Права, що стосуються виконавців, виробників фонограм, відео­грам і організацій мовлення прийнято називати «суміжними права­ми», тобто правами у галузях, суміжних з авторським правом.

Для того, щоб навчитися вчасно виявляти у своїй продукції, роз­робках створювані при цьому об'єкти інтелектуальної власності, необхідно набути певних знань у зазначеній сфері. Це дасть мож­ливість одержати не лише право на охорону інтелектуальної влас­ності в країні та за кордоном, а й перетворити її в особливо конку­рентоспроможний на ринку товар, нерідко дуже дорогий і високо­прибутковий, у разі правильного його використання.


І. Інтелектуальна діяльність та її місце в соціально-економічному розвитку суспільства

Людина з найдавніших часів була творцем: забезпечуючи свою життєдіяльність, виробляла продукти харчування, будувала житло, створювала знаряддя праці, одяг, прикраси, твори мистецтва. У про­цесі праці, у постійній взаємодії з навколишнім природним середо­вищем відбувалося становлення, самостворення людини і як біоло­гічного виду, і як розумної істоти, яка пізнає світ і саму себе. Ра­зом з фізичним розвитком людини здійснювався її розумовий роз­виток. З часом людина збагнула, що важку виснажливу фізичну працю можна полегшити за рахунок посилення своїх фізичних зу­силь певними придуманими знаряддями праці та способами вико­ристання земельних і сировинних ресурсів.

Творчою працею людини створюються всі багатства суспільства. Так було, є і буде. Людство у своєму розвитку ніколи не досягне та­кого стану, коли б його задовольняли наявні засоби забезпечення

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 >>

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні