Перехід творів від автора в суспільне надбання

в результаті довгої еволюції. По­ходження авторського права і зараз викликає суперечки.

Зачатки авторського права існували вже в античні часи і ви­ражались у формі боротьби з плагіатом. В Афінах видавнича справа і книготоргівля досягли досить високого рівня. Якраз у Давній Греції виникло саме поняття «видана книга», хоча ро­зумілось воно як процес, при якому сам автор або ж перепи­сувачі під його керівництвом виготовляли оригінал літератур­ного твору, а потім з нього переписувались замовлені копії. Твори переписувались всіма бажаючими і без контролю авто­ром, що призводило до появи перекручених копій. Тому ори­гінали творів передавались на зберігання до суспільних уста­нов і слугували свого роду еталоном, за яким звірялись копії і оберігали автора від плагіату. Плагіат розглядався як вчинок, який принижує громадянина, а іноді карався вигнанням із полісу.

Поштовхом до розвитку авторського права стало виникнен­ня книгодрукування в Європі. Іоханн Генсафлейш на прізвись­ко Гуттенберг у 1440р. випустив першу друковану книгу. До того часу копіювання відбувалось шляхом переписування, що потребувало дуже великих затрат. Мова по захист авторсько­го права в цьому випадку не йде, оскільки кожен твір практич­но є індивідуальним. Винахід друкарського верстата створив можливість досить дешевого копіювання літерних творів, і в цих умовах виникає необхідність захисту від конкуренції з боку виготовлювачів та продавців незаконних копій. Королі Англії та Франції стали надавати привілеї у вигляді виключних прав на відтворення копій і їх поширення протягом обмеженого терміну. При порушенні цих прав накладались штрафи, по­рушники арештовувались, конфісковувались незаконні копії.

Друкарство дало різкий поштовх для зростання книжкової торгівлі, а, отже, зросли прибутки друкарів та книготорговців

Права авторів перший час ігнорувались або твір купувався за мізерні кошти. Тому постало питання про захист прав авторів. У 1709р. в Англії парламентом було прийнято Статут королеви Анни, відомий як перший закон про авторське право (копі-райт); «Про заохочення утворення шляхом закріплення за ав­торами чи набувачами копій друкованих книг прав на останні на час, що встановлюється відтепер». Цей закон давав автору виключне право друкувати і публікувати книгу протягом 14 років вщ дати першої публікації, а також передавати це право торговцю. Законом передбачалось продовження цього термі­ну ще на 14 років, якщо автор був живий.

Фундамент французької системи авторського права був за­кладений у 1791р. У французькій системі авторського права, на відміну від англійської, права автора інтерпретуються як такі, якими автор користується все життя. Декрет 1791р. признав за авторами виключне право на публічне представлення протя­гом всього життя автора, яке після смерті переходило до спад­коємців терміном на 5 років. Декрети 1793р. визнавали за авто­рами різного роду писемних творів, композиторами, худож­никами виключне право продавати, передавати для продажу, розповсюджувати свої твори на території Республіки, а також повністю або частково передавати право власності на нього.

Наступним кроком до розвитку Інтелектуальної власності стали думки німецького філософа Е. Канта. Він бачив в копірайті не просто економічну форму власності, як це розглядалось у фран­цузькій чи англійській системі авторського права, але як вираз своєї особистості. Ця ідея призвела до розробки системи захи­сту неекономічних або моральних прав.

Потрібно відзначити, що на даний час у світі існує концепту­альне розходження щодо копірайту в країнах загального пра­ва і країнах з кодифікованим цивільним законодавством. У перших, ставляться до копірайту

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні