Перехід творів від автора в суспільне надбання

style="text-align: Найбільша вірогідність бути впровадженими в цивільний обіг існує для об'єктів права інтелектуальної власності у сфері 1, де збігаються інтереси всіх трьох суб'єктів: творця, виробника, спо­живача та держави.

Запропонована схема наочно показує найбільш сприятливе місце у взаємовідносинах творців, споживачів та держави. От­же, можна сказати, що основним завданням управління є ство­рення, впровадження в цивільний обіг та отримання прибутку або іншої користі таких об'єктів права інтелектуальної влас­ності, які найбільше відповідали б інтересам усіх суб'єктів.

Суб'єктами управління інтелектуальною власністю можуть бути:

1) юридичні чи фізичні особи, які створюють об'єкти права інтелектуальної власності;

2) юридичні чи фізичні особи, які використовують об'єкти права інтелектуальної власності;

3) держава.

Юридичні та фізичні особи, як ми знаємо, є суб'єктами права інтелектуальної власності, як це визначено законами України про правову охорону результатів інтелектуальної власності. Держава, згідно з Цивільним кодексом України, не є суб'єктом права інтелектуальної власності. Предметом управління об'єктів права інтелектуальної власності - є такі об'єкти, які згідно із законодавством отримали правову охорону.

Права на конкретний результат творчої діяльності можуть бути оформлені правовласником за законом про охорону інте­лектуальної власності. Вибір способу охорони залежить від волі творця, який в свою чергу керується економічними наслідками такої охорони. Отже, економічні інтереси стоять на першому плані. і вони визначають перше практичне завдання управлін­ня інтелектуальною власністю: вибір серед результатів твор­чості таких, на які доцільно отримати права. Крім того, хоча оригінальні результати творчої діяльності, які не суперечать моралі, гуманності та закону, автоматично є об'єктами права інтелектуальної власності, важливо правильно обрати спосіб охорони, оскільки при різних способах сила правової охорони може суттєво відрізнятись.

Наприклад, закон України «Про авторське право і суміжні права» говорить про те, що правова охорона об'єктам ав­торського права надається автоматично від моменту ство­рення твору

Але авторське право захищає тільки форму вираження, а саму ідею залишає незахищеною. Тобто згідно із законом автор має матеріальні права на твір тільки сто­совно отримання матеріальної винагороди за «копірайт», тобто за відтворення твору. Але зміст твору не охороняєть­ся. Відносини, що виникають у зв'язку з правами на резуль­тати творчої діяльності, визначаються оригінальністю змісту, регулюються законодавством, що належить до галузі науко­во-технічної творчості.

Будь-які об'єкти є об'єктами права інтелектуальної влас­ності з точки зору авторського права незалежно від того, чи дістали вони правову охорону у рамках відповідного зако­ну, наприклад, «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі». Але якщо об'єкт не отримав охорону, то автор не має майнових прав на нього. Якщо ж така охорона здійсне­на й отримано відповідний охоронний документ — свідоцт­во чи патент, — то творець має на цей об'єкт майнові права. Саме в цьому полягає головна різниця між авторськими правами та правами на результати науково-технічної твор­чості.

Управління інтелектуальною власністю може бути в де­кількох формах:

1) управління результатами творчості;

2) управління людьми, які створюють або використовують об'єкти права інтелектуальної власності;

3} управління організаціями, що розробляють або викори­стовують об'єкти права інтелектуальної власності.

Управління результатами творчої діяльності - це сукупність управлінських дій, що забезпечують досягнення поставле­них цілей шляхом перетворення ресурсів на початку проце­су (вході) і в кінці процесу (на виході). Схематично це пред­ставлено на рис. 3.

 

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні