Переливання крові і ускладнення

дефіцит окремих компонентів крові, не виправдано, оскільки для заповнення окремих чинників витрачаються інші, необхідності у введенні яких хворому немає. Лікувальний ефект цільної крові в таких випадках нижчий, а витрата крові значно більше, ніж при введенні концентрованих компонентів крові, наприклад еритроцитної або лейкоцитної маси, плазми, альбуміну і ін. Так, при гемофілії хворому необхідно ввести лише чинник VIII. Щоб покрити потреби організму в ньому за рахунок цільної крові, необхідно ввести декілька літрів крові, тоді як цю потребу можна забезпечити лише декількома мілілітрами антигемо-фільного глобуліну. При гіпс- і афібріногенемії необхідно перелити до 10 л цільної крові для заповнення дефіциту фібріногена. Використовуючи препарат крові фібріноген, достатньо ввести його 10-12 р. Переливання цільної крові може викликати сенсибілізацію хворого, утворення антитіл до кліток крові (лейкоцити, тромбоцити) або білок плазми, що чревате небезпекою важких ускладнень при повторних переливаннях крові або вагітності. Цільну кров переливають при гострій крововтраті з, при обмінних трансфузіях, при штучному кровообігу під час операцій на відкритому серці.

При виборі трансфузного середовища слід застосовувати той опонент, в якому хворий має потребу, використовуючи також кровозамінники.

Основний спосіб переливання крові внутрішньовенний краплинний з використанням пункції підшкірних вен. При масивній і тривалій комплексній трансфузної терапії кров разом з іншими середовищами вводять в підключичну або зовнішню яремну вену. У екстремальних ситуаціях кров вводять внутрішньоартеріальний.

Оцінка придатності консервованої крові і її компонентів для переливання. Перед трансфузією визначають придатність крові для переливання: враховують цілісність упаковки, термін придатності, порушення режиму зберігання крові (можливе замерзання, перегрів). Найбільш доцільно переливати кров з терміном зберігання не більш 5-7 сут, оскільки з подовженням терміну зберігання в крові відбуваються біохімічні і морфологічні зміни, які знижують її позитивні властивості

При переливанні заморожених компонентів крові упаковки з кров'ю швидко підігрівають до температури 38 0С.

Контрольне визначення групи крові реципієнта і донора. Не дивлячись на збіг даних в історії хвороби і вказаних на етикетці упаковки, необхідно безпосередньо перед переливанням визначити групу крові хворого і крові з флакона, узятого для переливання цьому хворому. Визначення проводиться лікарем, що переливає кров. Неприпустимо доручати контрольне визначення групи крові іншому лікарю або проводити його завчасно. Якщо переливання крові проводиться за екстреними свідченнями, то окрім визначення групи крові за системою АВО проводиться визначення резус-чинника хворого на експрес-метод. При визначенні групи крові необхідно дотримувати відповідні правила, а оцінку результатів слід проводити не тільки лікарем, що переливає кров, але і іншими лікарями.

Приготування системи і початок трансфузії. Для переливання крові слід користуватися пластиковою системою разового користування з капроновим фільтром, який дозволяє попередити попадання тромбів в кров'яне русло хворого. Система складається з короткої трубки з голкою і фільтром для надходження повітря у флакон, довгої трубки для вливання крові з двома голками на кінцях - для введення у флакон і для пункції вени хворого. Система забезпечена крапельницею з капроновим фільтром і пластинчастим затиском для регулювання швидкості введення. Випускається в стерильному вигляді в поліетиленовому мішку, з якого її витягують безпосередньо перед використовуванням.

Системи багаторазового використовування для переливання крові застосовувати не слід, оскільки вони не мають мікрофільтру.

Вмонтовуючи систему для переливання крові, необхідно дотримувати правило: переливати кров з тієї ж судини, в якому вона була заготовлена і зберігалася.

Спостереження за переливанням крові. Швидкість трансфузії регулюють за допомогою спеціального затиску, що

1 2 3 4 5 6