Переслідування та ліквідація УАПЦ (УПЦ) (1921-1938 рр.)

Переслідування та ліквідація УАПЦ (УПЦ) (1921-1938 рр. )

 

Після тривалої і галасливої ідеологічної кампанії проти право­славної церкви взагалі, і Української автокефальної православної церкви зокрема, упродовж 1920-1930-х рр. влада перейшла до рішучіших заходів. Із 1930 р. почалася повільна агонія Української православної церкви. За формальним залишенням православних церков різних юрисдикцій йшло їх подальше знищення через руй­нування святинь, розгортання масових репресій проти ієрархії і духовенства. На сьогодні історіографія цієї проблеми є достатньо

репрезентативною завдяки зусиллям українських науковців1, а також публікаціям у діаспорі2.

За останні роки з'явилися нові праці історика Алли Киридон, де більше уваги приділено власне історії УАПЦ та її перетворенню на УПЦ на І Надзвичайному соборі УАПЦ у січні 1930 р. Авторка цілком по-новаторські здійснила нову класифікацію і періодиза­цію соборної діяльності УАПЦ (УПЦ) та переосмислення процесів, які супроводжували стосунки між владою і церквою в Україні3.

Зокрема, у дисертаційному дослідженні «Державно-церковні відно­сини в радянській Україні (1917-1930-ті роки)» (2006 р. ) А. Кири- дон спеціально розглянула проблему еволюції назви УАПЦ (УПЦ).

Діячів УАПЦ (УПЦ) неодноразово заарештовували каральні органи радянської влади з самого початку її встановлення в Ук­раїні. У відкритих на сьогодні архівних фондах збереглася тільки невелика частина (якщо порівняти кількість повідомлень у спога­дах і протоколах допитів у віднайдених справах) окремих архівно- кримінальних справ на діячів УАПЦ за період до 1929 р. 4

Якщо на початку 1920-х рр. арешти не мали планомірного характеру, то з другої половини 1920-х рр. ситуація змінюється. Це відзначають і сучасні дослідники, зокрема Арсен Зінченко у монографії, присвяченій життю та діяльності митрополита УАПЦ Василя Липківського:

«Восени 1925 р. репресії проти УАПЦ посилилися

Це було од­ним із виявів посилення тоталітарних тенденцій у політиці більшо-

виків. В Україні вони, до того ж, пов'язувалися з намаганням влади тримати під жорстким контролем національно-опозиційні кола»5.

Ключові події в історії УАПЦ (УПЦ) відбулися впродовж 1929­1930 рр. , коли справу боротьби з колишніми учасниками визволь­них змагань було доведено до театралізованого дійства у Харків­ському оперному театрі — процесу «Спілки визволення України». Суд над «учасниками СВУ» тривав 42 дні (з 9 березня по 19 квітня 1930 р. ). Благовісника і голову Ідеологічної комісії Всеукраїнської православної церковної ради (ВПЦР) Володимира Чехівського на цьому процесі зробили головним звинуваченим від УАПЦ. Він, нібито як член президії «СВУ», намагався зробити з автокефаль­ної церкви «терористичний осередок», який готував «націоналі­стично налаштовані кадри» для «майбутнього повстання» проти радянської влади.

Улітку 1929 р. відбулися арешти діячів, яких запланували зробити фігурантами майбутнього процесу «СВУ». Ці події вже знайшли відображення у численних публікаціях6. Однак через

майже повну закритість джерел практично відсутні дослідження, які стосувалися підготовки двох «надзвичайних» соборів УАПЦ (УПЦ) у 1930 р. , тобто паралельно процесу «СВУ».

У справі скликання та проведення цих соборів багато невивче- ного. Тому необхідно опрацювати архівні документи і матеріали, які відклалися під час проведення зазначених церковних заходів7. Частково оригінальні джерела з цієї проблеми вже віднайдено, відтак можна здійснити історичну реконструкцію подій 1929­1930 рр. на основі матеріалів ГДА СБ України та архівно-кримі­нальних справ із фонду № 263, що були передані до ЦДАГО Ук­раїни у 1990-х рр. у зв'язку з розпочатим процесом реабілітації жертв сталінських репресій, у тому числі діячів УАПЦ (УПЦ).

Повна ліквідація УПЦ почалася у травні 1936 р. , коли було заарештовано митрополита Івана Павловського й тих єпископів і священиків, які ще залишалися на

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні