Пересопницьке Євангеліє

XX століття воно стало джерелом для «Словника історичної української мови» під редакцією Е. К. Тимченка. Важлива праця, до складу якої входять пояснення понад 10 тисячі слів.

Пересопницьке Євангеліє створювалося в епоху, коли Європі вже відоме було книгодрукування, що дозволяло уникати багатьох помилок при створенні тексту, недоліків в його художньому оздобленні. На слов'янській землі, куди книгодрукування прийде значно пізніше, вдосконаленій латинській книзі протиставили свою – довершену в художньому відношенні. Тоді як матеріалом для більшості книг обирали папір, Пересопницьке Євангеліє було написане на дорогому пергаменті. Його текст записаний фарбами і золотом. Кожна із сторінок прикрашена дивним орнаментом. У барвистих мініатюрах, що зображають євангелістів, досягнута дивовижна гармонія між формою і змістом. Ми завжди бачимо поета за словами його віршів, художника – за грою фарб. Поєднання ніжно-рожевих, сірих, блакитних, сріблястих, золотих, червоних і зелених тонів додає їм життєрадісності та урочистості. Це творчий політ думки, зверненої до Бога. Обличчя євангелістів виказують спокій і покору, разом з тим надзвичайно близькі і живі для нас. Апостол і євангеліст Марк тримає в руках довгий білосніжний сувій, орел з хмар простягає Євангеліє. Небесно-блакитний плащ апостола розвивається, світлі блакитні кольори – в зображенні будинку на задньому фоні мініатюри, стільця і підніжжя, де сидить апостол. Червоний купол на задньому фоні, ніби висить в повітрі, маленька золота книга перед апостолом теж ширяє над підставкою. Цій мініатюрі чужа земна важкість і відсталість. На ній зображено небесне життя, його краса і радісність. Жвавість зображення обличчя апостола додає ілюстрації ренесансну реалістичність. Євангеліє – це твір своєї епохи, який намагається вийти за її рамки. Ми не можемо сказати, що тільки необхідність перевершити католицьку Європу було причиною такого довершеного художнього оздоблення

На питання про досконалість є ще одна відповідь: ця книга писалася не тільки для людини. Вона створювалася для людини і Бога, для їх спілкування. Євангеліє писалося для Євангелія.  

Дивно, але про Пересопницьке Євангеліє пам'ятали і користувалися ним впродовж століть. Оправу рукопису довелося змінювати не менші трьох разів. У різних місцях є позначки на декількох мовах, що належать до різних епох. На перших сторінках –напис українською мовою, зроблений гетьманом І. Мазепою, про передачу Євангелія єпископові Переяславському. Очевидно після того, як Пересопницький монастир став в 1603 році єзуїтським колегіумом, Євангеліє було вивезене звідти православними ченцями і подорожувало досить довго. На рукописі сліди крапель води – свідоцтво, що книгу перевозили. Напис на латині говорить про те, що рукопис певний час знаходився в Переяславській семінарії. На ній збереглися позначки, що відносяться і до XIX століття. Вже в XX столітті Євангеліє належало Полтавській бібліотеці і музею Києво-печерської Лаври. Зараз рукопис зберігається в Національній бібліотеці імені В. Вернадского в Києві. Життя книги продовжується і зараз. Кожні чотири роки Пересопницьке Євангеліє на своїх екранах бачать мільйони телеглядачів. Це відбувається під час церемонії інавгурації нового Президента України. У момент присяги Президент кладе руку на це Євангеліє, обіцяючи бути вірним не тільки людському закону, але і Богові. В даний час Інститутом української мови видана транслітерація книги (2001). Київська митрополія спільно з Академією Наук готує до випуску точну копію Пересопницького Євангелія. Оправа з шкіри і фольги з віддрукованими на ній орнаментами

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи